Вогнетривких матеріалів промисловість

Визначення і загальна характеристика

ВОГНЕТРИВКИ́Х МАТЕРІА́ЛІВ ПРОМИСЛО́ВІСТЬ — під­галузь чорної металургії, що забезпечує видобуток вогнетривкої сировини та виробництво вогнетривких виробів і матеріалів для теплових агрегатів. Серед осн. видів продукції — алюмосилікатні, кремнеземні, магнезіальні, карбідкремнієві, вуглецеві, цирконієві та ін. вогнетривкі вироби і матеріали, які за рівнем вогнетривкості поділяють на власне вогнетривкі (1580–1770 °С), високовогнетривкі (1770–2000 °С) та найвищої вогнетривкості (понад 2000 °С). Сировиною для галузі є як природні матеріали (вогнетривкі глини, каоліни, кварцити, магнезити), так і синтетичні (оксиди алюмінію, магнію, хрому, цирконію, карбід кремнію). В Україні є значні запаси вогнетривких глин, каолінів та кварцитів.

Спочатку в Україні вогнетривкі вироби виготовляли у цехах металург. під­приємств. Перші спеціалізов. вогнетривкі заводи в Україні збудовані на Донбасі — у Часовому Яру (1887) і Красногорівці (1896). Власне виробництво задовольняло потреби у вогнетривах лише на 80 %, решту — імпортували. 1913 в Україні вироблено 326 тис. т вогнетрив. виробів з них: алюмосилікатних — 245 і динасових — 81 тис. т. За довоєн­ні роки в Україні проведено значну роботу з рекон­струкції діючих і будівництва нових вогнетрив. під­приємств, серед них — Пантелеймонівський і Червоноармійський динасові заводи, Запоріз. вогнетрив. завод, Часовоярський завод вогнетрив. виробів. Не­зважаючи на значні руйнува­н­ня під­приємств галузі під час 2-ї світової війни, вже 1950 виробництво вогнетривів в Україні пере­вищило рівень 1940. Споруджено нові сучасні під­приємства на Донбасі — Великоанадол. вогнетрив. завод, Сіверський доломіт. комбінат, а також низку потуж. цехів на діючих під­приємствах. У на­ступні роки роз­виток В. м. п. від­бувався швидкими темпами, зокрема 1960 виробництво досягло 2,8 млн т, 1975 — 3,8 млн т.

Від поч. 80-х рр. обсяги виробництва почали знижуватися — від 3,3 млн т у 1980 до 3 млн т у 1990. Організовано виробництво нових про­гресив. на той час видів вогнетрив. виробів, що уможливило значно інтенсифікувати технол. процеси у металург., маш.-буд., хім. пром-стях, промисловості буд. матеріалів тощо. На Запоріз. вогнетрив. заводі освоєно виробництво каолінових виробів для повітрона­грівачів і футерува­н­ня шахт домен. печей, для регенераторів мартенів. печей. На металург. під­приємствах (Маріупол. комбінат ім. Іл­ліча, «Криворіж­сталь», Дні­пров. комбінат та Єнакієв. завод) у складі киснево-конвертор. цехів збудовано від­діл. з виробництва без­випалювал. доломіто-магнезитових вогнетривів для футерува­н­ня конверторів. На під­приємствах В. п. освоєно виробництво цирконових стаканів для установок без­перерв. роз­лива­н­ня сталі, а також магнезіальних і хромомагнезитових, що до­зволило пере­вести мартенів. печі на осн. футерува­н­ня; проведено значну роботу з нарощува­н­ня виробництва різноманіт. молотих матеріалів і порошків, мас, обмазок, вогнетрив. бетонів; за­стосовано напів­сухий метод пресува­н­ня, в результаті чого під­вищено якість вогнетривів, зокрема їх термо­стійкість, роз­міри і форми виробів тощо.

Частка виробництва виробів напів­сухим методом досягла 84,3 % (1972). Най­успішніше цей метод впроваджено на Часовоярському заводі вогнетрив. виробів, Запоріз., Красногір. і Костянтинів. вогнетрив. заводах. На під­приємствах В. м. п. механізовано процеси роз­вантаже­н­ня, скла­да­н­ня, подава­н­ня і по­дрібне­н­ня сировини. Значні досягне­н­ня отримано у механізації та автоматизації процесів дозува­н­ня мелених матеріалів і змішаних мас. На багатьох заводах замість обʼєм. способу впроваджено автомат. дозува­н­ня по масі у комплексі з центробіж. бігунами, що поліпшило якість вогнетрив. виробів. Залежно від виготовлюв. виробів вогнетривкі під­приємства України оснащено від­повід. пресовим устаткува­н­ням. Проведено роботи з механізації зніма­н­ня від­пресованих вогнетрив. виробів та укла­да­н­ня їх на вагонетки для подальшого випалюва­н­ня. Вирішальне значе­н­ня для якості вогнетрив. виробів має ступінь обпалюва­н­ня сировин. матеріалів на шамот, зокрема для цього збудовано обертові печі потужністю бл. 1 млн т на рік з механізацією трудомістких процесів та автоматизацією технології. Однією з основних і найвідповід­альніших операцій у В. м. п. є випалюва­н­ня від­пресованих напів­фабрикатів у печах.

У післявоєн­ні роки замість періодичних і кільцевих печей, які вимагали великих затрат та не забезпечували необхід. якості вогнетривів, роз­почато будівництво механізов. високо­продуктив. тунельних печей на природному та суміші природного і коксового газів. Нині всі вогнетривкі під­приємства працюють з такими печами. Систематично зро­стає випуск магнезитових вогнетривів, смолодоломітових без­обпалювальних вогнетривів для кисневих конверторів, периклазошпинельних виробів для склепінь мартенів. печей, форстеритових вогнетривів для насадок регенераторів мартенів. печей, вперше освоєних на Пантелеймонів. заводі. Остан. роками виробництво вогнетривів становило 750–900 тис. т на рік. 2003 випущено 837 тис. т шамотних, динасових і магнезіальних вогнетривів.

Нині в Україні працюють 15 спеціалізов. під­приємств вогнетрив. матеріалів, 4 цехи при металург. заводах та 10 гірн. під­приємств з добува­н­ня вогнетрив. сировини. За остан­ні роки на вогнетрив. заводах України значно роз­ширився випуск каолінових, мулітових виробів та високотемператур. теплоізоляційних із високо­глиноземистого волокна для високотемператур. повітрона­грівачів домен. печей; каолінових і високо­глиноземистих виробів точних геом. роз­мірів для лещаді і шахти домен. печей великого обʼєму, ефектив. динасових фасон­них виробів із щільністю 2,34 г/см і пористістю до 19 % для коксових печей; магнезитових, периклазових, цирконових і корундових плит для без­стопорного роз­лива­н­ня сталі із сталероз­лив. ковшів. Впровадже­н­ня нового устаткува­н­ня, механізація і автоматизація виробництва забезпечили зменше­н­ня частки ручної праці у В. м. п. від 70 % у 1950 до 8–10 % нині, а також роз­шире­н­ня асортименту та освоє­н­ня нових ефективніших виробів.

Актуал. пита­н­нями подальшого роз­витку В. м. п. є поліпше­н­ня якості продукції, під­вище­н­ня ефективності виробництва та зменше­н­ня енергомісткості продукції, збільше­н­ня ступеня механізації і автоматизації вироб. процесів; під­вище­н­ня обсягів виробництва порошків і сумішей для моноліт. футерува­н­ня і торкретува­н­ня сталероз­лив. та проміж. ковшів без­перерв. роз­лива­н­ня сталі, бетонів під­вищеної стійкості, що сприятиме знижен­ню трудовитрат і собівартості заміни футерува­н­ня, неформованих, теплоізоляційних волокнистих, цирконистих, периклазовуглецевих, високо­глиноземистих корундових, карбідкремнієвих та ін. спец. вогнетривів. Знач. про­блемами галузі є брак коштів на оновле­н­ня осн. засобів виробництва, середній вік яких сягає 40 р., брак профес. кадрів. Зро­ста­н­ня остан. роками імпорту вогнетривів в Україну може мати негативні наслідки: витісне­н­ня вітчизн. виробників з внутр. ринку, скороче­н­ня виробництва, зро­ста­н­ня цін тощо. Для виріше­н­ня цих про­блем, на думку фахівців галузі, необхідна роз­робка Держ. про­грами під­тримки і роз­витку В. м. п. Наук.-тех. забезпече­н­ня галузі здійснюють Укр. НДІ вогнетривів, засн. 1927 у Харкові, та Донец. н.-д. гірничоруд. ін­ститут (Дон­НДГРІ), створ. 1962, а також лаб. та КБ на під­приємствах.

Літ.: Лурʼє М. О. та ін. Вогнетривка промисловість України до сорокових роковин Великої Жовтневої соціалістичної революції. X., 1958; Левитанский Б. И., Терешков П. И., Орловский Я. А. Огнеупорная промышлен­ность Украинской ССР. Москва, 1964; Огнеупорное производство: Справоч. Т. 1–2. Москва, 1965; Пере­довой опыт пред­приятий огнеупорной промышлен­ности Украинской ССР. К., 1967; Развитие метал­лургии в Украинской ССР. К., 1980; Статистичний щорічник України за 2002 рік. К., 2003; Огнеупорная ре­ставрация // Металл. 2004. № 1.

М. О. Терещенко, А. М. Горський

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю