Пархоменко Терешко
ПАРХО́МЕНКО Терешко (Терентій Макарович; 28. 05. 1872, с. Волосківці Сосницького пов. Чернігівської губ., нині Корюківського р-ну Чернігівської обл. — 23. 03. 1910, там само) — кобзар, співак (тенор), педагог. Батько Я. Пархоменко. Один із найвідоміших кобзарів свого часу (у Києві навіть продавалися цигарки в коробках із портретом П.). Був незрячим від 9-ти р. У 13 р. почав грати на бандурі й лірі. Навчався в А. Гойденка із с. Синявка (нині Корюківського р-ну), з яким мандрував 5 р., у М. Кравченка з Полтавщини. Від 1902 — кобзарський учитель (панотець). Серед учнів — П. Ткаченко із Синявки, Сердюк-Перелюб із Сосниці, лірник А. Гребень з Березної (перейняв, зокрема, «Думу про Україну»). У Києві на ринку М. Лисенко почув виконання П. і запросив його додому. За спогадами дочки Явдохи (була за поводиря у батька), жив у М. Лисенка декілька місяців, удосконалював репертуар. Тоді ж почав виконувати історичні пісні «Козак Максим Залізняк» і «Про Морозенка» (першим запровадив у репертуар кобзарів). Вправна гра, приємного тембру тенор, виразне виконання забезпечили П. велику популярність. Він грав тільки 1-м штрихом — брав терцію без участі 3-х інших пальців руки (по черзі до себе й від себе), що майже подвоювалась. Обходив із кобзою майже всю Україну. Про П. багато писали в пресі. Від 1903 запрошували виступати в різних наукових зібраннях, зокрема у Ніжинському історичному товаристві, Львові, Дрогобичі (нині Львівської обл.), Варшаві. Мав багатий репертуар (думи, псалми, побутові жартівливі пісні), зокрема думи «Про трьох братів Азовських», «Про удову і трьох синів», «Смерть Богдана Хмельницького», «Про козака-бандуриста» (обидві — від О. Сластіона), «Федір Безрідний» (від М. Лисенка), а також «Невольничий плач» та «Про сестру і брата». Слова більшості дум П. вивчав зі збірки Б. Грінченка. Виступав на 12-му археологічному з’їзді в Харкові (1902), де виконав уривок із думи «Олексій Попович» (від Г. Хоткевича). Знав багато народних пісень («Ой ходжу я понад лугом», «Що у полі при дорозі», «Не звивайся травка»), виконував також танцювальні — «Гречаники», «Горлиця», «Дворянка», «Міщанка», «Теща», «Чечітка», «Невдашечка», «Щиглове весілля». Співав пісню на смерть Т. Шевченка, яку називав «Похоронним маршем» (від Д. Красицького в Катеринославі, нині Дніпро). Мав у репертуарі 28 релігійних псалмів. Значну частину репертуару П. записали Г. Бакалов і В. Данилов, а опублікував М. Сперанський. Мелодії записали А. Кибальчич і З. Боборикін. 1905 виступав у Могилеві-Подільському (нині Вінницької обл.), 1908 — Києві. Кобзарську діяльність П. висвітлено у працях Ф. Колесси, М. Лісовського, О. Малинки, М. Сперанського, М. Сумцова, М. Янчука.
Рекомендована література
- Хоткевич Г. Дещо про бандуристів та лірників // Літературно-науковий вісник. К., 1903. Т. 21;
- Сперанский М. Южно-русская песня и современные ее носители. К., 1904;
- Колесса Ф. Мелодії українських народних дум // Мат. до укр. етнольоґії. Л., 1913. Т. 14;
- Лавров Ф. Кобзарі. К., 1980;
- Дудко В. Концерти Терентія Пархоменка в Чернігові // Народна творчість та етнографія. 1985. № 6;
- Калібаба Д., Соломко А. Терешко Пархоменко // Співоче поле Чернігівщини: Календар 2004. К., 2003;
- Зозуля С. Участь кобзаря Т. М. Пархоменка в культурно-мистецькому житті Ніжина поч. ХХ ст. // Ніжин. старовина. 2006. Вип. 2;
- Васюта О. Бандурист Терентій Пархоменко в контексті дослідження української народної творчості ХХ століття // Мистецтвознавчі записки. К., 2008. Вип. 13.
Завантажити статтю
Людина 
