ПЕ́НСЬКИЙ Юліан Романович (03. 06. 1859, м-ко Славута Ізяславського пов. Волинської губ., нині Шепетівського р-ну Хмельницької обл. — 20. 04. 1920, Харків) — лікар-хірург. Доктор медицини (1893), професор (1905). Закінчив Харківський університет (1885), де й працював: від 1894 — приват-доцент, від 1905 — екс­траординарний професор кафедри оперативної хірургії з топо­графічною анатомією, 1909–20 — завідувач кафедри шпитальної хірургії, водночас від 1910 — декан медичного факультету. 1890–94 був секретарем медичної секції Товариства дослідних наук при Університеті, 1896–1907 — редактором «Трудов Медицинской секции Общества опытных наук», згодом — «Трудов Общества на­учной медицины и гигиены». Член Харківського медичного товариства (від 1888), очолював його хірургічну секцію (1914 Товариством започатковано премію імені вченого за наукові праці з хірургії). 1910 входив до складу Організаційного комітету з питань під­готовки до від­кри­т­тя у Харкові Вищих жіночих медичних курсів. Наукові дослідже­н­ня з про­блем хірургічного лікува­н­ня захворювань печінки, оперативної урології, ургентної хірургії. Автор низки роз­робок у цих галузях, зокрема способу зупинки кровотечі при резекції печінки, гемо­статичного шва для лікува­н­ня по­шкоджень печінки (разом із М. Кузнецовим; шов Кузнецова—Пенського), методу резекції печінки з викори­ста­н­ням спеціальної голки (голка Кузнецова—Пенського), штучного сечового міхура з петлі кишки. Спільно з М. Трофімовим уперше в Україні здійснив перикардектомію з приводу злипливого перикардиту. Одним із перших у світі виконав операцію з пере­саджува­н­ня су­глоба в екс­перименті.