Принцевська Олена Іванівна
Визначення і загальна характеристика
ПРИНЦЕ́ВСЬКА Олена Іванівна (19. 12. 1964, Київ) — графік. Дочка І. Принцевського. Членкиня НСХУ (1995). У 1983–84 навчалася у В. Зарецького. Закінчила в Києві художньо-промисловий технікум (1984; викладач М. Чорнокапський) та художній інститут (1990; викладачі І. Несміянов, А. Яланський). Працювала викладачем дитячої художньої школи № 2 (1991); декоратором академічного драматичного театру імені Лесі Українки (1992–93; усі — Київ). Відтоді — на творчій роботі. Створює переважно пейзажі, натюрморти, а також портрети. Основні техніки: олія, акрил, акварель, туш, олівець. Її роботи відзначено дипломами арт-проєкту «Світ очима художників» (м. Бердянськ Запорізької обл., с. Ізки Хустського р-ну Закарпатської обл., обидва — 2019), «Всеукраїнської різдвяної виставки» (Київ, 2020). Учасниця обласних, всеукраїнських, міжнародних мистецьких виставок від 1992. Персональні — у Києві (2019, 2021), Кошице (Словаччина, 2021–22).
Додаткові відомості
- Основні твори
- серії — «Венеція» (1996–97), «Зорі мої, зорі» (2020); «Гранат» (2002), «Моя туга — вода морська», «Сонце крізь квіти» (обидва — 2018), «Яскраві барви осені», «Ти пам’ятаєш бабусин сад», «Софіко Чіаурелі», «Свято кольорів», «Вчорашні гості», «Свято червоної хустки», «Зоряний шлях», «Золотавий промінь», «Листопадні обрії», «Додо» (усі — 2020), «Відчуття осіннього настрою», «Наречений», «Наречена» (усі — 2021).
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
