Прудкий Никін Іванович
Визначення і загальна характеристика
ПРУДКИ́Й Никін Іванович (05. 04. 1890, м. Канів Київської губ., нині Черкаського р-ну Черкаської обл. — 08. 12. 1982, Черкаси) — кобзар. З юних років працював у майстерні музичних інструментів. Власноруч виготовив кобзу, навчався грі на бандурі у різних кобзарів, зокрема «Думу про похорон Т. Шевченка» перейняв 1910 в Києві від кобзаря Т. Пархоменка. Після більшовицького перевороту 1917 П. виступав у селах Канівщини. У 1920–30-х рр. був постійним доглядачем музею на могилі Т. Шевченка в Каневі (нині Шевченківський національний заповідник), де грав також на бандурі. Після 2-ї світової війни виступав у військових шпиталях, сільських клубах, школах, на будівельних майданчиках. Гру на кобзі П. поєднував із роботою будівельником, листоношею тощо. Після виходу на пенсію оселився у Черкасах, однак продовжував виступати для туристів біля пам’ятника Т. Шевченку в Каневі, а також на пароплавах, що курсують влітку по Дніпру. У 1950-х рр. керував самодіяльним ансамблем бандуристів у Черкасах. У репертуарі — думи, українські народні, історичні, революційні, родинно-побутові, жартівливі пісні, пісні на слова Т. Шевченка та про нього, а також власні пісні (зокрема «Похорон Шевченка», «На шану Тарасові»).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
