Панченков Анатолій Миколайович

Визначення і загальна характеристика

ПА́НЧЕНКОВ Анатолій Микола­йович (01. 03. 1935, с. Наруксово Горьковської, нині Нижньогородської обл., РФ — 23. 11. 2016, м. Нижній Новгород, РФ) — фізик, математик, теоретик екранопланів. Кандидат фізико-математичних (1962), доктор технічних (1964) наук, професор (1970). Закінчив Горьковський ін­ститут інженерів водного транс­порту (1958). Працював 1958—60 у Центральному КБ із суден на під­водних крилах (м. Горький); 1960—69 — в Ін­ституті гі­дромеханіки АН УРСР (Київ), де на­вчався в аспірантурі, був науковим спів­робітником, завідувачем від­ділу, за­ступником директора; водночас 1967—69 — професор Київського ін­ституту інженерів цивільної авіації. Захистив докторську дисертацію на тему «Гідродинаміка під­водного крила». Досліджував гідроаеромеханіку несучих поверхонь, працював над роз­витком асимптотичних методів роз­вʼяза­н­ня кра­йових задач і їх за­стосува­н­ням до гідроаеродинаміки несучих поверхонь. 1969—83 — в Іркутському науковому центрі Сибірського від­діле­н­ня АН СРСР (РФ): завідувач лабораторії теорії динамічних систем Сибірського енергетичного ін­ституту, потім — Іркутського обчислювального центру; очолював кафедри механіки та асимптотичних методів Іркутського університету; 1983—89 — завідувач кафедри гідродинаміки, від 1989 — професор кафедри динаміки, міцності машин та опору матеріалів Нижньогородського технічного університету. П. — послідовник наукової школи М. Келдиша — М. Лаврентьєва. Серед напрямів наукових досліджень — гідродинаміка, теорія граничної коректності та асимптотичний аналіз, теорія та методи оптимального проєктува­н­ня екранопланів, некоректні екс­тремальні зав­да­н­ня, теорія потенціалу при­скорень, хаотична та ентропійна механіки, інерція, віртуальне проєктува­н­ня, теорія оптимальних гідродинамічних форм. Засновник власної наукової школи. Під керівництвом П. побудовано серію екранопланів АДП (апарат на динамічній повітряній подушці), роботу над створе­н­ням яких роз­почав у Києві. Влітку 1963 на р. Десна про­йшли ви­пробува­н­ня на буксирі моделі екраноплану АДП-1. Усі екраноплани серії АДП мали ідентичну кон­струкцію та характерне для них аеродинамічне компонува­н­ня. Характерною особливістю АДП є подовжений фюзеляж, у пере­дній частині якого роз­ташований стабілізатор. Ці екраноплани, їх аеродинамічна схема, а також результати екс­периментів та гідродинамічних досліджень були викори­стані П. у його подальших роботах, які були продовжені в Іркутську. Вчений посідає другу позицію у рейтингу видатних творців екранопланів (Алексєєв, Панченков, Бартіні).

Пр.: Гидродинамика по­дводного крыла. К., 1965; Задачи и методы гидродинамики по­дводных крыльев и винтов. К., 1966 (спів­авт.); Методы потенциалов ускорений в гидроаэродинамике. К., 1967; Теория потенциала ускорений. Иркутск, 1970; Двадцать лекций по теории предельной кор­ректности. Иркутск, 1973; Теория потенциала ускорений. Новосибирск, 1975; Основы теории предельной кор­ректности. Москва, 1976; Асимптотические методы в экстремальных задачах механики. Новосибирск, 1982; Теория оптимальной несущей поверх­ности. Новосибирск, 1983; Асимптотические методы в задачах оптимального проектирования и управления движением. Новосибирск, 1990 (спів­авт.); Энтропия. Нижний Новгород, 1999; Энтропия-2: Хаотическая механика. Нижний Новгород, 2002; Инерция. Нижний Новгород; Йошкар-Ола, 2004; Энтропийная механика. Нижний Новгород; Йошкар-Ола, 2005; Экспертиза экранопланов. Нижний Новгород, 2006 (спів­авт.); Эконофизика. Нижний Новгород, 2007; Аналитическое естество­знание. Саранск, 2008.

Літ.: Панченков А. Н.: физик, математик, инженер. Иркутск, 2005.

О. В. Савченко

Завантажити статтю