Рудницький Леонід Іванович

Визначення і загальна характеристика

РУДНИ́ЦЬКИЙ Леонід Іванович (08. 09. 1935, Львів — 08. 12. 2024) — германіст, славіст, україніст. Син І. Рудницького. Іноземний член НАНУ (1994). Почесний доктор низки університетів в Україні. Премія імені І. Франка СПУ (1993). Орден князя Ярослава Мудрого 4-го ступеня (2003), Медаль М. Грушевського НТШ (2005). Після виїзду зі Львова (1944) перебував у м. Криниця на Лемківщині (нині м. Криниця-Здруй, Польща). Від 1951 — у м. Філадельфія (шт. Пенсильванія, США), де здобув ступені бакалавра у Ля Саль коледжі (1958) та магістра в Пенсильванському університеті (1960) з германістики. 1965 захистив докторську дисертацію на тему «Франкові переклади з німецької літератури» в Українському вільному університеті (м. Мюнхен, Німеччина), 1972 — габілітаційну працю «Роберт Льюіс Стівенсон і Юрій Клен» на філософському факультеті Українського католицького університету (Рим). Викладав германістику, славістику та порівняльне літературознавство в Ля Саль коледжі: 1969–75 — в. о. професора, 1975–90 — професор; 1988–98 — професор Пенсильванського університету (викладав українську мову), очолював філію Українського католицького університету у Філадельфії (за рекомендацією Йосифа Сліпого); 1998–2004 — ректор Українського вільного університету. Голова НТШ Америки (1989–96), президент Світової ради НТШ (1992–2006). Голова Міжнародного товариства імені І. Франка у США (1985–86, 1989–90).

Наукові дослідження: літературознавство (компаративістика, українська література); мова й перекладознавство; історичні науки; Церква (зокрема історія Української Церкви) та культура; біографістика. Автор монографії «Іван Франко і німецька література» (Мюнхен, 1974; Л., 2002). Франкознавчу тематику розвинув у розвідках «Твори Гете в перекладах Івана Франка» (1970), «Франків переклад “Пісні про Нібелунгів”», «Ivan Franko — a translator of German literature» («Іван Франко — перекладач німецької літератури»; обидві — 1972), «Ivan Franko’s Dramatic Poem Ivan Vyshensky: An Interpretation» («Драматична поема Івана Франка “Іван Вишенський”: Інтерпретація» (1981), «Драматичні твори Івана Франка: Переоцінка» (1982), «The Image of Austria in the Works of Ivan Franko» («Образ Австрії в творах Івана Франка», 1982), «“Панські жарти” в світлі німецьких літературних теорій» (1983). Автор статей «Позбавлений спадщини драматург» (1987; про рецепцію п’єс В. Винниченка у Німеччині), «Василь Стус і німецька література» (1987). Співвидавець (із М. Лабунькою) матеріалів симпозіуму «The Ukrainian Catholic Church, 1945–1975» («Українська католицька церква, 1945–1975», Філадельфія, 1976). У співавторстві з Ю. Ткачем переклав англійською мовою «Собор» О. Гончара («The Cathedral», Philadelphia, 1989). Автор численних статей про українську літературу в українській та американській періодиці, в американських енциклопедіях. У 2-му виданні «Encyclopedia of world literature in the 20th century» («Енциклопедія cвітової літератури XX століття» (в 6-ти т., 1984–98) Л.-С. Кляйна є оглядова стаття Р. про українську літературу та чимало гасел про ключові постаті українського та російського письменства: І. Драча, М. Рильського, В. Стефаника, Лесю Українку, І. Франка, В. Винниченка, Л. Андреєва, Е. Багрицького, А. Чехова та ін. Укладач і перекладач розділу «Ukrainian literature» («Українська література») у 2-томній книзі «Modern Slavic literature» («Сучасні слов’янські літератури», т. 2, Нью-Йорк, 1976), де вміщено багату інформацію про 32-х українських авторів, зокрема Б.-І. Антонича, І. Багряного, М. Бажана, В. Барку, В. Симоненка. Учасник багатьох конгресів Міжнародної асоціації україністів, організатор численних українознавчих форумів в англомовному світі. Співавтор низки статей в ЕСУ.

Завантажити статтю