Річ Віра

РІЧ Віра (Rich Vera; 24. 04. 1936, Лондон — 20. 12. 2009, там само, похована у м. Канів, нині Черкаського р-ну Черкаської обл.) — британська журналістка, поетеса, пере­кладачка. Дійсний член НТШ (2005). Член Пен-клубу (1961) та Королівського ін­ституту між­народних від­носин (1978). Премія імені І. Франка НСПУ за пере­клади та популяризацію української літератури за кордоном (1997). Орден княгині Ольги 3-го ступеня (2006). На­вчалася в Оксфордському (1955—57; давньоанглійська і давньоскандинавська мови) та Лондонському (1958—61; математика, факультативно українська мова) університетах. Одна з най­активніших популяризаторів творчості Т. Шевченка в англомовному світі. 1991 уперше від­відала Україну, 1998 — Шевченкову могилу в Каневі. Авторка збірок поезій «Outlines» («Ескізи», 1960), «Portents and Images» («Пере­двісники й образи», 1964), книг пере­кладів «Shevchenko T. Song out of Darkness: Selected poems» («Пісня із темряви: Ви­брані поеми», 1961; усі — Лондон), «Ukrainka Lesya: Selected works» («Українка Леся: Ви­брані твори», Торонто, 1968). Видавець журналу «Manifold» («Роз­маї­т­тя», 1962—69 та від 1998), присвяченого поезії, член редакції наукового тижневика «Nature» («Природа», 1969—89), за­ступник редактора квартальника «The Ukrainian Review» («Український огляд», 1993—99). Під впливом праць Ж. Медведєва (які пере­кладала англійською мовою) захопилася боротьбою за права людини, зокрема в країнах тоталітарного режиму. Під різними псевдонімами писала про дисидентський рух, перед­усім у Польщі й Угорщині. Учасниця Всесвітньої конференції про права людини, присвяченої А. Сахарову (Москва, травень 1991). Пере­клала твори бл. 50-ти українських письмен­ників. Перший пере­клад української поезії (пролог до поеми «Мойсей» І. Франка) датовано 1956 (опубліковано 1957). У 1959 опублікувала перший пере­клад поезії Т. Шевченка — поеми «Кавказ» разом із власною роз­відкою про цю поему. Покращен­ню якості пере­кладів сприяли своїми кон­структивними порадами П. Зайцев і В. Свобода. Від кінця 1960-х рр. активно спів­працювала із Р. Зорівчак (у роботі над пере­кладами), від 1996 — з кафедрою пере­кладо­знавства і контрастивної лінгвістики Львівського університету. 1961 у зга­даній добірці «Пісня із темряви», що ви­йшла як перша частина першого тому запланованого Шевченківським ювілейним комітетом у Великій Британії тритомного ви­да­н­ня творів Т. Шевченка англійською мовою, вмістила 38 пере­кладів (серед них — 9 поем). У вересні 1961 на основі збірки здійснено сценічну версію у театрі «Cripplegate» («Криплґейт»). 16 творів, серед них «Холодний яр», «Причин­на» (крім «За­співу»), «Чигрине, Чигрине...», «Неофіти», пере­кладено вперше. Пере­клади зроблено з академічного ви­да­н­ня 1939—57 зі збереже­н­ням нумерації рядків оригіналу. Най­адекватніші серед пере­кладів — «Якось-то йдучи уночі...», «Неофіти», «Гамалія», «Кавказ». У пере­кладах є дуже вдалі знахідки: пере­вираже­н­ня ономатопеї оригіналу («Великий льох», «Причин­на»), від­творе­н­ня Шевченкового сарказму («І мертвим, і живим...»), іншомовних і діалектних украплень, реалій, демінутивних форм (поема «Сон»). У добірці по­дано бібліо­графію англомовної Шевченкіани, опублікованої у Великій Британії, та основних англомовних ви­дань творів Т. Шевченка поза Великою Британією, зокрема в СРСР. Збірку доповнюють шевченко­знавчі стат­ті В.-К. Метьюза та В. Свободи. Чимало пере­кладів по­дано в британській періодиці, зокрема в «The Ukrainian Review». Уривок з поеми «Кавказ» у пере­кладі Р. викарбовано на памʼятнику Т. Шевченка у Вашинґтоні (від­крито 27 червня 1964). Пере­клала кілька більших за обсягом творів Лесі Українки — драматичні поеми «Кас­сандра», «Оргія», «Вавилонський полон», драму «Камін­ний господар», драму-феєрію «Лісова пісня», поему «Роберт Брюс, король шотландський», та окремі ліричні шедеври (опубліковані окремою книжкою та у квартальнику «The Ukrainian Review»), поезії І. Франка (поеми «Мойсей», 1973; «Смерть Каїна» 1998; лірику), Г. Сковороди, Є. Плужника, П. Филиповича, Олександра Олеся, Ю. Липи, М. Семенка, В. Стуса, В. Симоненка та ін. За ініціативою ЮНЕСКО уклала антологію білоруської поезії та пере­клала її англійською мовою. Ви­друкувана під на­звою «Like water, like fire» («Як вода, як вогонь», 1971) антологія вміщує твори 40-а поетів. 2004 у видавництві радіо «Свобода» опубліковано у білорусько-англійській білінгві пере­клади Р. білоруських віршів про волю. Вона є також автором перед­мови і коментарів до окремих творів та до творчості їхніх авторів. 1984 ви­йшла друком моно­графія «Образ єврея в пост­сталінській радянській білоруській літературі». Вона пере­клала також поезію М. Бог­дановича, З. Бядулі та А. Гаруна (опубліковано 1982 в Лондоні) та сонети Я. Купали для багатомовного ви­да­н­ня (Мінськ, 2002). Пере­кладала поезії Ц.-К. Норвіда (з польської мови), К. Шермана (з іспанської мови), давньоскандинавську і давньоанглійську поезію. Авторка статей про Т. Шевченка і В. Шек­спіра, І. Котляревського, І. Франка, В. Сосюру, Л. Глібова. Під впливом серпневих подій 1991 Р. написала вірш «Prologue» («Be swift, my friends, be swift») [«Пролог» («Не баріться, друзі мої»)]. Помаранчева революція дала їй натхне­н­ня для створе­н­ня мультимедійного дійства «Україна: від Мазепи до Май­дану» — стислої історії багатовікової боротьби українського народу за волю, як вона пред­ставлена в українській поезії.

Завантажити статтю