Придеснянська рівнина
ПРИДЕСНЯ́НСЬКА РІВНИ́НА — плоскохвиляста рівнина на північному сході України, в басейні Десни, у межах Чернігівської області. Пересічні висоти коливаються від 98 м на заході до 115 м на сході рівнини. На півночі межує з Поліською низовиною, на півдні — з Яготинською рівниною. Загальний похил поверхні — зі сходу на захід. Лежить у межах центрального грабена та бортів Дніпровсько-Донецької западини. Геологічною основою більшості форм рельєфу, що трапляються в межах долини Десни у цій місцевості, є еоцен-олігоценові та палеоценові піски, пісковики та мергелі. Серед генетичних типів рельєфу, найбільш поширених в межах даної рівнини, — рельєф, створений комплексною річковою акумуляцією, зокрема сучасні заплави та I–VIII надзаплавні тераси Дніпра, Десни, Сейму, Остра та їх невеликих приток. На всій території є ерозійно-акумулятивні форми рельєфу, зокрема балки, яри. У складі рельєфу, створеного водно-льодовиковою акумуляцією, чітко виділяються великі долини стоку талих льодовикових вод (прохідні долини), зокрема долини, що з’єднують басейни Трубежа з лівими притоками Остра, Остра з Десною (на південному заході рівнини). На заході і сході рівнини є острівки еолового рельєфу. Останні, зважаючи на кліматичні зміни та антропогенну діяльність, набули досить значного поширення. Так, в долині Десни часто трапляються масиви дюнних і кучугурних пісків, сформованих на плейстоценових водно-льодовикових відкладах. На більшій частині цієї рівнини ерозійне розчленування майже відсутнє. Лише на північному сході на правому березі Десни ерозійне розчленування дуже слабкої інтенсивності, а на крайньому північному сході навіть дуже великої інтенсивності.
Серед сучасних екзогенних геоморфологічних процесів в межах П. р. найбільше поширені процеси перезволоження і заболочування, особливо в долинах Десни, Сейму, Мени, Убоді, Смолянки. Майже скрізь на вододільних ділянках поширені просадочні процеси (степові блюдця). Вздовж правого берега Десни іноді спостерігають площинний намив, яро- і зсувоутворення (переважно яри та зсуви, що стабілізувалися). На заході і на сході рівнини — процеси дефляції (фрагментарно). Серед корисних копалин промислове значення мають поклади піску, глини, торфу. Найпоширенішими ґрунтами на півночі рівнини є лучні, болотні та дерново-глеєві, а на півдні домінують лучні, лучно-чорноземні, сірі лісові, чорноземи опідзолені та дернові ґрунти. Рослинність переважно лісостепова. Лісистість території коливається в межах 8–20 % на півдні та 15–40 % на півночі, середній показник дорівнює 21 %. Найбільш залісненою є північно-західна ділянка, де переважають соснові та сосново-дубові формації. Серед порід дерев в межах рівнини домінують верба, вільха чорна, сосна звичайна, осика, вільха клейка, липа серцелиста, ясен, береза бородавчата та ін. У підліску трапляються бузина, ліщина, горобина, крушина. Приземний ярус представлений різнотрав’ям та чагарниковою рослинністю. На значній частині території поширена лучна рослинність, що має досить різноманітний видовий склад, з переважанням осок та злаків (осока звичайна та заяча, тонконіг, тимофіївка, костриця). Болота та заболочені ділянки в межах рівнини вкриті вологолюбною рослинністю, найбільш поширеними є чорновільхові та трав’яні формації з рогозою, очеретом, лепешняком, мохом. Найбільшими об’єктами природно-заповідного фонду, що знаходяться в межах П. р., — Мезинський національний природний парк та Міжрічинський регіональний ландшафтний парк.
Рекомендована література
- Грубрин Ю. Л. Геоморфологическое районирование УССР и МССР // Природные ресурсы СССР. Украина и Молдавия. Москва, 1972;
- Геоморфология УССР: Учеб. пособ. К., 1990;
- Маринич О. М., Шищенко П. Г. Фізична географія України: Підруч. К., 2003;
- Бездухов О. А. Морфометричні особливості території, як передумови для розробки спеціальної сітки типів раціонального землекористування (на прикладі Чернігівської області) // Зб. наук. пр. викладачів природн.-геогр. ф-ту. Ніжин, 2006. Вип. 1;
- Рельєф України: Навч. посіб. для вузів. К., 2010.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
