Петровці

ПЕ́ТРОВЦІ (Petrovci) — село в общині Бог­дановці Вуковарсько-Сремської жупанії, Хорватія. Площа 22 км². Населе­н­ня 643 особи (2021). Вперше зга­дане у писемних джерелах 1333. До початку 19 ст. у селі проживали пере­важно серби, від 1834 сюди почали пере­селятися русини з Руського Керестура і Коцура (історична область Бачка, нині Сербія). 1847 у П. було 663 мешканці, з них 439 греко-католиків; 1900 проживали 783, 1931 — 1065 русинів. 1836 заснована греко-католицька парафія, 1893 побудована церква Покрови Пресвятої Богородиці. 1849 від­крито школу, в якій уроки проводили русинською мовою, класи з русинською мовою на­вча­н­ня без пере­рви про­існували до 1970. Культурно-освітнє життя русинів у П. активізувалося із від­кри­т­тям 1919 філії Руського народного просвітнього товариства. У період між двома світовими війнами багато мешканців за­ймалися ремісництвом, 1933 у селі організовано сільськогосподарський ко­оператив. Після 2-ї світової війни завдяки роз­витку промисловості в сусідніх містах Вуковар і Вінковці та збільшен­ню робочих місць у П. пере­селялися українці з Боснії. 1948 тут проживали 1163 русини і українці. Збережен­ню національних традицій сприяє діяльність культурно-мистецького товариства імені Я. Гарді (від 1950), молодіжного клубу «Петровці», товариства «Руснак». Від 1969 тут проводять щорічні культурні маніфестації «Петровски дзвон», у рамках яких організовують пісен­ні конкурси, фольклорні та літературно-мистецькі заходи. 1978 у П. від­крито етно­графічний музей, де пред­ставлена традиційна культура русинів і українців Хорватії. Крім по­стійної екс­позиції, в музеї влаштовують ви­ставки та інші культурні заходи.

Літ.: D. Drljača. Etnografski zapis o Rusinima i Ukrajincima u Petrovcima i Mikluševcima // Нова думка. 1971. № 1; Рамач Я. Прилоги гу историї Руснацох у Петровцох од 1834—1850 року // Шветлосц. 1989. № 1; Гудак Ш. Петровци, жридло и роз­саднїк рускей и українскей култури, просвити и уметносци у Републики Горватскей. Петровци, 2004; Рамач Я. Руснаци у Южней Угорскей (1745—1918). Нови Сад, 2007.

З. Костельник, Н. С. Стаценко

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю