Північно-Кавказький український науково-дослідний інститут

Визначення і загальна характеристика

ПІВНІ́ЧНО-КАВКА́ЗЬКИЙ УКРАЇ́НСЬКИЙ НАУКО́ВО-ДО́СЛІДНИЙ ІНСТИТУ́Т Діяв 1931–32 у м. Краснодар (РФ) в умовах реалізації політики українізації. До цього українознавчі дослідження на Кубані проводило Краснодарське відділення НДІ місцевої економіки і культури, що наприкінці 1920-х рр. відіграло значну роль у науковому обґрунтуванні початку суцільної українізації. Заснований до 1 червня, за іншими даними — у липні 1931. Головною причиною організації нового інституту названо інтелектуальну підтримку українізації. Йому передали колишню бібліотеку Товариства любителів вивчення Кубанської обл., що налічувала 8 тис. томів. У структурі інституту створено 4 сектори: економіки, історії та етнографії, літератури та мистецтва, культурно-мовного будівництва. План роботи передбачав: узагальнення досвіду колгоспного будівництва, комплексне дослідження історіографії історії Кубані, визначення меж поширення української мови у регіоні. Одним із завдань визначено підготовку підручників і різноманітних довідників для місцевих українських шкіл. Друк шкільної та іншої літератури українською мовою мало здійснювати спеціальне видавництво «Північний Кавказ» у м. Poстoв-на-Дону. Інституту підпорядковувалися Краснодарський історичний музей, краєзнавчі музеї м. Темрюк і станиці Тамань, він діяв у постійному контакті з партійними органами. Серед авторів навчально-методичних посібників — активісти української секції окружного комітету ВКП(б), зокрема М. Лола, який раніше був секретарем Слов’янського райкому. У 2-й половині грудня 1932 інститут ліквідовано у зв’язку зі скасуванням політики українізації, а його співробітники зазнали репресій.

Завантажити статтю