ПІВ­НІ́ЧНО-КАВКА́ЗЬКИЙ УКРАЇ́НСЬКИЙ НАУКО́ВО-ДО́СЛІДНИЙ ІН­СТИТУ́Т Діяв 1931–32 у м. Краснодар (РФ) в умовах реалізації політики українізації. До цього україно­знавчі дослідже­н­ня на Кубані проводило Краснодарське від­діле­н­ня НДІ місцевої економіки і культури, що на­прикінці 1920-х рр. ві­діграло значну роль у науковому об­ґрунтуван­ні початку суцільної українізації. Заснований до 1 червня, за іншими даними — у липні 1931. Головною причиною організації нового ін­ституту на­звано інтелектуальну під­тримку українізації. Йому пере­дали колишню бібліотеку Товариства любителів ви­вче­н­ня Кубанської обл., що налічувала 8 тис. томів. У структурі ін­ституту створено 4 сектори: економіки, історії та етно­графії, літератури та мистецтва, культурно-мовного будівництва. План роботи перед­бачав: узагальне­н­ня досвіду колгоспного будівництва, комплексне дослідже­н­ня історіо­графії історії Кубані, ви­значе­н­ня меж пошире­н­ня української мови у регіоні. Одним із зав­дань ви­значено під­готовку під­ручників і різноманітних довід­ників для місцевих українських шкіл. Друк шкільної та іншої літератури українською мовою мало здійснювати спеціальне видавництво «Пів­нічний Кавказ» у м. Poстoв-на-Дону. Ін­ституту під­порядковувалися Краснодарський історичний музей, крає­знавчі музеї м. Темрюк і станиці Тамань, він діяв у по­стійному контакті з партійними органами. Серед авторів на­вчально-методичних посібників — активісти української секції окружного комітету ВКП(б), зокрема М. Лола, який раніше був секретарем Словʼянського райкому. У 2-й половині грудня 1932 ін­ститут ліквідовано у звʼязку зі скасува­н­ням політики українізації, а його спів­робітники за­знали ре­пресій.