Пінчук Юрій Анатолійович
Визначення і загальна характеристика
ПІНЧУ́К Юрій Анатолійович (03. 11. 1937, Київ — 22. 12. 2012, там само) — історик, історіограф, джерелознавець. Доктор історичних наук (1986), професор (2001). Заслужений діяч науки і техніки України (1997). Премія імені М. Костомарова АНУ (1993). Закінчив Київський університет (1965). У 1966–68 працював у Міністерстві вищої і середньої спеціальної освіти УРСР; 1973–79 — начальник сектору суспільних наук Президії АН УРСР; від 1972 — в Інституті історії України НАНУ: 1988–90 — завідувач сектору історичної географії і картографії, 1990–2006 — завідувач відділу української історіографії; від 2010 — завідувач відділу пам’яток духовної культури Інституту української археографії та джерелознавства НАНУ (усі — Київ). Досліджував українську історіографію, зокрема творчість М. Грушевського, Д. Дорошенка, М. Костомарова та ін., проблеми історії України козацької доби, джерелознавство, а також зарубіжну історіографію, життя і творчість відомих вчених і громадських діячів. Започаткував костомарівські читання в Україні. За свої погляди зазнав переслідувань у часи «маланчукізму» (див. В. Маланчук).
Додаткові відомості
- Основні праці
- Исторические взгляды Н. И. Костомарова (критический очерк). К., 1984; Роль народных масс в Освободительной войне 1648–1654 гг. и воссоединении Украины с Россией. К., 1986; М. І. Костомаров та його твір «Мазепинці» // Український історичний журнал. 1990. № 8; Микола Костомаров. К., 1992; Історична спадщина у світлі сучасних досліджень. К., 1995 (співавт.); Історичні студії Миколи Костомарова як фактор формування самоусвідомлення української нації. К., 2009.
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
