Маланчук Валентин Юхимович
МАЛАНЧУ́К Валентин Юхимович (13. 11. 1928, м. Проскурів, нині Хмельницький — 25. 04. 1984, Київ) — партійний і радянський діяч. Доктор історичних наук (1963), професор (1968). Батько М., 1-й секретар Лопатинського райкому партії у Львівській обл. (район ліквідований 1962), після другої світової війни вбитий учасниками українського націоналістичного підпілля, що вплинуло на формування його світогляду. Після закінчення Львівського університету 1950 став секретарем Львівського обкому комсомолу; від 1952 — в апараті Львівського обкому КПУ: 1958–63 — завідувач відділу науки і культури; 1963–64 — секретар, водночас — завідувач ідеологічного відділу Львівського промислового обкому; 1967–72 — секретар з ідеології Львівського обкому партії.
Вже тоді він перетворив боротьбу з українським націоналізмом на засіб кар’єрного зростання, зокрема з власної ініціативи призупинив на території Львівської обл. рішення про обов’язкове вивчення української мови у закладах вищої освіти. У стосунках з творчою інтелігенцією та науковцями сповідував тиск і викривальний стиль, перманентно шукаючи прихований націоналізм. Надрукував у Москві декілька статей, у яких боротьбу з націоналізмом розглядав як пріоритетне і вкрай актуальне завдання КПРС, тим самим створюючи враження про несприятливу ситуацію у цій справі в УРСР. 1967 призначений заступником міністра вищої та середньої спеціальної освіти УРСР. З приходом до влади В. Щербицького (очолив ЦК КПУ в травні 1972) посилився русифікаторський курс політики, репресивні дії проти дисидентів, у жовтні того ж року з його ініціативи та згоди Маланчука обрано секретарем ЦК КПУ з ідеології і, як виняток, кооптовано до ЦК.
Голова КДБ при РМ УРСР В. Федорчук разом із ним розробили та внесли на розгляд Політбюро ЦК КПУ пропозиції щодо «поліпшення роботи ідеологічних установ, подальшого посилення боротьби з проявами ворожої антирадянської націоналістичної діяльності». Серед іншого, це означало так звану чистку наукових установ, університетів, редакцій періодичних видань, видавництв, штучне звуження сфери вжитку української мови. Особисто скеровував кампанії ідеологічного викриття окремих письменників, митців, науковців і навіть представників номенклатури, пов’язаних із добою колишнього лідера КПУ П. Шелеста, формував проскрипційні списки «шкідливих» видань. 1973 надіслав до ЦК КПУ спеціальний лист, в якому вказував на небезпеку і вимагав рішучої боротьби проти націонал-комунізму, що використовується в діяльності ідеологічних центрів імперіалізму; підготував спеціальну записку про недоліки будівництва історико-меморіального комплексу на острові Хортиця, оголосивши його творців ворогами інтернаціоналізму, внаслідок чого ЦК КПУ відмінив власне рішення про увічнення пам’ятних козацьких місць і надіслав директиву про створення на Хортиці Запорізького краєзнавчого музею. 1975 поновлено цензурування «Кобзаря» Т. Шевченка, 1978 міністерство освіти УРСР ухвалило директиву про удосконалення вивчення російської мови у школах, що спричинило чергову хвилю русифікації.
Період перебування Маланчука при владі ознаменований перманентними конфліктами з українським інтелектуальним середовищем і скаргами на його авторитарний стиль роботи. Використавши його як знаряддя ідеологічного «очищення» постшелестівської України, В. Щербицький вирішив його позбутися і саме на нього покласти провину за «перегини» в ідеологічній роботі. 1979, без традиційного попереднього інформування і пропозиції іншої посади, Маланчук несподівано для себе був звільнений від обов’язків секретаря ЦК КПУ. Відтоді — завідувач кафедри історії КПРС Київського політехнічного інституту.
Рекомендована література
- Бажан О. «Мене називають сучасним Кочубеєм…». Нотатки на полях політичної біографії В. Ю. Маланчука // ЛУ. 1993, 2 груд.;
- Врублевский В. К. Владимир Щербицкий: правда и вымыслы. Записки помощника: Воспоминания, док., слухи, легенды. К., 1993;
- Сергийчук В. Взлет и падение Валентина Маланчука // Независимость. 1994, 18 нояб.;
- Овчаренко Ф. Д. Спогади. К., 2000;
- Лозицький В. С. Політбюро ЦК Компартії України: історія, особи, стосунки (1918–1991). К., 2005;
- Панченко В. Попередники Табачника: З історії українофобства (Михайло Юзефович і Валентин Маланчук) // День. 2010, 30 груд.;
- Петро Шелест: «Справжній суд історії ще попереду». Спогади. Щоденники. Документи. Матеріали. К., 2011.
Завантажити статтю
Людина .jpg)
