Присвіцька височина

ПРИСВІ́ЦЬКА ВИСОЧИНА́ — перед­гірна височина в Приґорґанському Пере­дкарпат­ті, в межах Львівської та Івано-Франківської областей. Інша назва — Заліська височина. Знаходиться між долиною р. Свіча і долинами Чечви, Болохівки та Сивки. Витягнута впоперек про­стяга­н­ня Пере­дкарпатської височини. На пів­дні прилягає до пів­нічно-східного краю Карпат (Скибових Ґорґанів), на пів­ночі обмежена від­носно звуженою ділянкою долини Дністра, ві­домою як Журавненська долина прориву. Майже уся територія височини, за винятком її крайньої пів­нічно-східної частини, знаходиться в межах Пере­дкарпатського прогину. Пере­січні абсолютні висоти вершин­ної поверх­ні 330—450 м, максимальна — 485 м (г. Заліс­ся). Більшу частину вершин­ної поверх­ні височини за­ймає т. зв. рівень Лоєвої, який прийнято роз­глядати як акумулятивно-денудаційну поверх­ню вирівнюва­н­ня та зі­ставляти із еоплейстоценовою (шо­стою) терасою Дністра. Алювіальні галечники цього рівня за­звичай прикриті потужною товщею жовто-бурих су­глинків і глин. Максимальні від­носні висоти рівня Лоєвої коливаються в межах 80—110 м. Останець вищого геоморфологічного рівня (рівень Красної) від­повід­ає вершині г. Заліс­ся. Його пере­вище­н­ня над заплавою р. Свіча становить близько 130 м. Придністерська частина височини, роз­міщена у прикра­йовій частині платформи, вирізняється значним ерозійним роз­членува­н­ням. Найвищі місцевості височини вкриті хвойно-широколистяними лісами. Ґрунтовий покрив пред­ставлений пере­важно дерново-підзолистими поверх­нево-оглеєними ґрунтами. Пів­ден­на частина височини, що прилягає без­посередньо до Карпат біля м. Долина (верхівʼя Сивки, прав­обереж­жя Свічі), найбільш освоєна у господарському від­ношен­ні. Значну площу за­ймають орні землі й населені пункти, добувають нафту (Долинське нафтове родовище).

Завантажити статтю