Передкарпатська височина

Визначення і загальна характеристика

ПЕРЕДКАРПА́ТСЬКА ВИСОЧИНА́  — підвищена передгірна рівнина на південному заході України, у межах Львівської, Івано-Франківської і Чернівецької областей. Простягається на понад 300 км вузькою (30–60 км) смугою вздовж північно-східного краю Українських Карпат із північного заходу на південний схід, де переходить у платоподібну передгірну височину, відому як плато Сучава. Пересічні абсолютні висоти змінюються від 300 до 450 м, максимальні сягають 600–690 м (винятком є «острівне» Майданське низькогір’я, розміщене в південній частині Прилуквинської височини — в його межах абсолютні висоти сягають 800 м і більше). На північному заході та півночі межує із Сандомирською улоговиною (Надсянською рівниною), яка, як і П. в., приурочена до Передкарпатського прогину, на північному сході — з Подільською височиною, від якої на значній протяжності відділена долиною Дністра, а також із Прут-Дністерською (Покутсько-Бесарабською) вододільною височиною, від якої її відділяє долина Прута. Північно-східна межа П. в. у значній мірі визначена розміщенням міоценових скидів і флексур, які відділяють Передкарпатський крайовий прогин від прикрайових частин Західноєвропейської та Східноєвропейської платформ. Протилежна, південно-західна межа приурочена до підошви орографічного уступу Українських Карпат, що у Бескидах і Ґорґанах утворився вздовж насуву фронтальних флішових скиб на переважно глинисті відклади Передкарпатського прогину. Межа з Покутсько-Буковинськими Карпатами переважно збігається із лінією насуву Бориславсько-Покутського покриву Внутрішньої зони прогину на його Зовнішню зону та Самбірський тектонічний покрив. У басейні Дністра передгірна рівнина складається з численних другорядних височин (Сянсько-Дністерська, Дрогобицька, Моршинська, Прилуквинська та ін.), розділених широкими річковими долинами. Розширені ділянки останніх місцями утворюють улоговини (Верхньодністровська улоговина, Стрийсько-Жидачівська, Бистрицька та ін.). Річкові долини, утворені карпатськими допливами Дністра, та розміщені між ними височини тягнуться здебільшого впоперек до загального простягання П. в. Як наслідок, для басейну характерне помітне зменшення абсолютних висот вершинних поверхонь межиріч і днищ річкових долин з віддаленням від Карпат. Разом із тим, спостерігається помітне збільшення їх абсолютних висот і глибини ерозійного розчленування рельєфу з наближенням до центральної ділянки височини — межиріччя Лімниці та Бистриці-Солотвинської. В іншій, покутсько-буковинській частині передгірної рівнини головні орографічні елементи рельєфу мають переважно поздовжнє, субкарпатське простягання, визначене простяганням долини р. Прут і давньої долини р. Черемош, успадкованої р. Сірет. У басейні Прута поза межами річкових долин домінують увалисто-горбисті ландшафти, в басейні Сірету — хвилясто-горбисті, тоді як для басейну Дністра типові увалисті (з розлогими вершинними поверхнями міждолинних височин) морфологічні ландшафти. Усі другорядні височини П. в., розміщені поза межами терасованих алювіальних рівнин, розчленовані долинами менших річок і їх численних допливів. Отже, макро- і мезорельєф П. в. утворений в основному ерозійною та акумулятивною діяльністю річок і менших водотоків. Приуроченість П. в. до однойменного передгірного прогину є підставою для її розгляду як тектонічно зумовленої форми рельєфу, неузгодженої із тектонічною будовою субстрату — незгідної (оберненої) морфоструктури. Проте, височина займає лише середній фрагмент цієї протяжної тектонічної депресії. Остання неоднорідна за простяганням — в межах Передкарпатського неогенового прогину можуть бути (і виявлено) значні поперечні елевації та депресії, утворені на різних етапах його формування. І саме з цими субрегіональними неотектонічними утвореннями слід зіставляти П. в., з’ясовуючи особливості її тектонічної зумовленості і дотримуючись принципу сумірності структурних і орографічних форм. Окрім того, слід враховувати вік височини (час її виникнення і формування як цілісної орографічної форми рельєфу) і вік структурної форми (субрегіональної деформації), яка відповідає їй за розташуванням і розмірами. Формування П. в., як відокремленого орографічного підняття, розпочалося в середньому сарматі, коли Передкарпатський неогеновий прогин на ділянці, яка відповідає височині, уже завершував своє формування і перейшов у режим інверсійного розвитку внаслідок ізостатичного підйому Карпатської гірсько-складчастої споруди та формування склепінчастого Карпатського підняття. На інших ділянках прогину, витягнутого вздовж Карпатських гір, опускання земної кори (і нагромадження молас) продовжувалось, викликаючи утворення субрегіональних новітніх депресій, розміщених навпроти Західних Карпат і східніше українського фрагмента Східних Карпат. Неотектонічна відокремленість П. в., як відносно припіднятої, узгодженої морфоструктури рельєфу, проявилась і у вище зазначеному збільшенні абсолютних висот з наближенням до її центральної (приґорґанської) частини. Тому популярне уявлення про інверсійну природу П. в., як тектонічно зумовленої форми рельєфу, не є правильним. Значна ширина річкових долин, властива для П. в., зумовлена податливістю місцевих осадових порід щодо розмиву (у складі корінних відкладів Передкарпатського прогину переважають глини, які займають близько 90 % об’єму моласової формації). Податливість геологічного субстрату сприяла широкому розповсюдженню різновікових річкових терас а, відповідно, і алювіальних відкладів. Останні представлені переважно галечниками та суглинками, зазвичай лесоподібними у складі порівняно молодих, внутрішньодолинних терас. Значно поширені також і делювіальні суглинки та зсувні нагромадження, особливо у басейні Прута. У придністерській частині височини розповсюджені лесоподібні еолові суглинки та супіски, на заході трапляються водно-льодовикові та льодовикові відклади. Річкові тераси є важливими елементами рельєфу не лише у межах сучасних річкових долин, а й на вершинних поверхнях межиріч, які мають вигляд платоподібних височин. Річкові долини і межиріччя мають різну кількість терасових рівнів на різних ділянках височини. Найбільше їх (понад 10) у Галицькому Придністер’ї. Вік найдавніших річкових терас не виходить за нижню межу (близько 2,6 млн р.) плейстоцену.

Сучасне формування рельєфу П. в. відбувається головно завдяки розвитку флювіальних, зсувних, антропогенних і антропогенно зумовлених, передусім делювіальних процесів. П. в. відповідає однойменна геоморфологічна область, яка входить до складу Карпатської гірської країни, провінції Східні Карпати, підпровінції Лісисті (Українські) Карпати. В її межах прийнято виділяти три геоморфологічні та фізико-географічні підобласті: Прибескидське (Північно-Західне), Приґорґанське (Центральне) та Покутсько-Буковинське (Південно-Східне) Передкарпаття. Регіону властиві повноводні річки, часто бувають паводки. Карпатські річки доволі бурхливі, але вийшовши з гір на рівнину, вони сповільнюють течію і відкладають у днищах річкових долин велику кількість твердого головно крупноуламкового матеріалу, який принесли з Карпат. Тому в руслах транзитних річок у передгірній частині височини багато осередків і островів, а самі русла доволі широкі й мілкі і порівняно швидко переформовуються. У долині верхнього Дністра було багато боліт, які майже повністю осушені. Ґрунтовий покрив П. в. представлений переважно дерново-підзолистими поверхнево-оглеєними та буроземно-опідзоленими ґрунтами. На них колись росли широколисті ліси (переважно дубові й дубово-букові з домішкою граба, клена), а на підвищених ділянках межиріч — мішані ліси (з домішкою смереки і ялиці). Нині ліси вкривають близько 25 % території П. в. Переважають природно-антропогенні сільськогосподарські ландшафти (понад 70 %). У придністерській частині Приґорґанського Передкарпаття розміщена південна частина території Галицького національного природного парку.

П. в. і прилеглі до неї території — унікальний для України район зосередження багатьох мінерально-сировинних ресурсів. Свого часу винятково важливе значення мали родовища нафти і природного газу, сірки, кухонної і калійної солей, озокериту. Завдяки наявності й тривалому використанню мінеральних вод, Передкарпаття є важливим осередком санаторно-курортного господарства України.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю