Прилуквинська височина
ПРИЛУ́КВИНСЬКА ВИСОЧИНА́ — передгірна височина у Приґорґанському (Центральному) Передкарпатті, на межиріччі Лімниці та Бистриці-Солотвинської і Бистриці, в межах Івано-Франківської області. Витягнута впоперек простягання Передкарпатської височини, на півдні прилягає до північно-східного краю Карпат (Скибових Ґорґанів), на півночі обмежена долиною Дністра. В південній частині височини розміщене Майданське низькогірʼя, яке чітко виділяється на тлі її вершинної поверхні. Остання має загальний нахил на північний схід — від Карпат до долини Дністра. Більшу частину вершинної поверхні височини займає так званий рівень Лоєвої, який прийнято розглядати як акумулятивно-денудаційну поверхню вирівнювання та зіставляти із еоплейстоценовою (шостою) терасою Дністра. Рівень Лоєвої в межах П. в. добре збережений, має значну ширину (до 10 км і більше), особливо на межиріччі Лукви—Бистриці-Солотвинської в урочищі Чорний Ліс, і складений із кількох другорядних висотних рівнів. Абсолютна висота цього геоморфологічного рівня в передгірній частині сягає 550—600 м і більше, а у придністерській — зменшується до 320 м. Відносні висоти рівня Лоєвої зменшуються в напрямку до Дністра від близько 150 до близько 100 м. У південній частині височини в районі с. Красна і в урочищі Зелений Яр над ним підносяться ерозійно-денудаційні останці із залишками давнішої поверхні вирівнювання (рівня Красної). Перевищення рівня Красної над долиною р. Лімниця досягає 160—180 м.
До межиріччя Лімниці та Бистриці-Солотвинської приурочені найбільші висоти Приґорґанського Передкарпаття і Передкарпатської височини в цілому. Найвища відмітка — вершина г. Клева (855 м) — розміщена в південній частині Майданського низькогірʼя. Долина р. Луква, від якої походить назва височини, ділить її на дві частини: північно-західну, меншу за площею та переважно нижчу, і південно-східну з максимумом абсолютних висот. Придністерська частина височини розміщена в прикрайовій частині платформи і вирізняється значним ерозійним розчленуванням. Значна частина (понад 40 %) місцевості покрита хвойно-широколистяними лісами, під якими розвинені переважно дерново-підзолисті поверхнево-оглеєні та буроземно-підзолисті оглеєні ґрунти.
Рекомендована література
Завантажити статтю
