Власенко Дмитро Анатолійович

ВЛА́СЕНКО Дмитро Анатолі­йович — військовик, право­знавець. Кандидат юридичних наук (2024). Полковник. Герой України (2024). Ордени Данила Галицького (2014) та Бог­дана Хмельницького 3-го (2022) та 2-го (2023) ступенів. Дитячі та юнацькі роки минули в м. Ізмаїл Одеської обл. Спочатку здобув спеціальність інженера-будівельника, потім на­вчався в Одеській юридичній академії. Служив у Східному оперативно-територіальному обʼ­єд­нан­ні Національної гвардії України. Брав участь в антитерористичній операції на Сході України. 2017 звільнився в запас за станом здоровʼя. З початком повномас­штабного вторгне­н­ня військ РФ в Україну (24 лютого 2022) продовжив виконувати бо­йові зав­да­н­ня. Від січня 2023 — командир 15-ї бригади оперативного при­значе­н­ня Національної гвардії України. Був одним із командирів оборони українських земель вздовж річки Сіверський Донець. 2022 завдяки його професійності було зупинено ворога в напрямках Запоріж­жя та м. Оріхів Пологівського р-ну Запорізької обл. У жовтні 2023 під­роз­ділу під його командува­н­ням вдалося просунутися майже на 3 км вглиб фронту, захопити в полон окупантів і трофейну зброю, знищити склади боє­припасів та техніку ворога. На­прикінці того ж року він вдало організував від­би­т­тя штурму українських позицій у Запорізькій обл. та, ризикуючи жи­т­тям, під щільним вогнем противника про­рвався до 2-х поранених українських воїнів і успішно їх евакуював. Від липня 2024 — проректор, згодом — професор кафедри тактико-спеціальної під­готовки Харківського університету внутрішніх справ. Автор низки праць, зокрема й «Адміністративно-правовий статус субʼєктів забезпече­н­ня реалізації заходів правового режиму воєн­ного стану» («Європейські пер­спективи», 2017, № 3), «Сутність та особливості воєн­ного стану як обʼєкта адміністративно-правового регулюва­н­ня» («Наше право», 2022, № 3), «Зарубіжний досвід забезпече­н­ня реалізації заходів правового режиму воєн­ного стану та можливості його викори­ста­н­ня в Україні» («Вісник Кримінологічної асоціації України», 2024, № 2).

Завантажити статтю