ЮЩУ́К Іван Пилипович (03. 10. 1933, с. Чорників, нині Володимирського р-ну Волинської обл. — 27. 03. 2021, Київ) — мово­знавець, літературо­знавець, пере­кладач, письмен­ник. Кандидат філологічних наук (1964), професор (1992). Заслужений діяч науки і техніки України (1993). Всеукраїнська премія імені І. Огієнка (2014). Член НСПУ (1986). Закінчив Львівський університет (1957). Учителював; працював молодшим науковим спів­робітником Ін­ституту літератури НАНУ (Київ, 1962–66); завідувачем від­ділу журналу «Українська мова і література в школі» (1967–69); від 1969 — викладач Київського педагогічного ін­ституту іноземних мов; від 1996 — у Київському між­народному університеті: проректор, від 2000 — завідувач кафедри словʼянської філології. Член Національної комісії у справах українського правопису при Кабміні України. Автор дослідже­н­ня «Т. Г. Шевченко в літературах народів Югославії», низки статей про українсько-пів­ден­нословʼянські літературні взаємини, про творчість окремих сербських, хорватських, словенських письмен­ників. Пере­клав з сербської, хорватської, словенської, лужицьких мов романи, повісті, оповіда­н­ня І. Андрича, С. Сремаца, Р. Домановича, Б. Чопича, Е. Коша, М. Селімовича, М. Матошеця, М. Крлежі, М. Божича, І. Цанкаря, Ф. Бевка, Ю. Коха, низку сербських народних пісень, казки народів Югославії тощо. 1987–91 очолював Клуб шанувальників української мови при НСПУ. Один із засновників і керівників Товариства української мови (нині Всеукраїнське товариство «Просвіта»). Автор багатьох посібників, методичних роз­робок з питань викла­да­н­ня української мови та низки статей в ЕСУ.