Ющук Іван Пилипович

Визначення і загальна характеристика

ЮЩУ́К Іван Пилипович (03. 10. 1933, с. Чорників, нині Володимирського р-ну Волинської обл. — 27. 03. 2021, Київ) — мовознавець, літературознавець, перекладач, письменник. Кандидат філологічних наук (1964), професор (1992). Заслужений діяч науки і техніки України (1993). Всеукраїнська премія імені І. Огієнка (2014). Член НСПУ (1986). Закінчив Львівський університет (1957). Учителював; працював молодшим науковим співробітником Інституту літератури НАНУ (Київ, 1962–66); завідувачем відділу журналу «Українська мова і література в школі» (1967–69); від 1969 — викладач Київського педагогічного інституту іноземних мов; від 1996 — у Київському міжнародному університеті: проректор, від 2000 — завідувач кафедри слов’янської філології. Член Національної комісії у справах українського правопису при Кабміні України. Автор дослідження «Т. Г. Шевченко в літературах народів Югославії», низки статей про українсько-південнослов’янські літературні взаємини, про творчість окремих сербських, хорватських, словенських письменників. Переклав з сербської, хорватської, словенської, лужицьких мов романи, повісті, оповідання І. Андрича, С. Сремаца, Р. Домановича, Б. Чопича, Е. Коша, М. Селімовича, М. Матошеця, М. Крлежі, М. Божича, І. Цанкаря, Ф. Бевка, Ю. Коха, низку сербських народних пісень, казки народів Югославії тощо. 1987–91 очолював Клуб шанувальників української мови при НСПУ. Один із засновників і керівників Товариства української мови (нині Всеукраїнське товариство «Просвіта»). Автор багатьох посібників, методичних розробок з питань викладання української мови та низки статей в ЕСУ.

Завантажити статтю