Цапенко Іван Павлович

ЦАПЕ́НКО Іван Павлович (15.06. 1914, х. Цапенки поблизу с. Біляки Хорольського пов. Полтавської губ., нині Кременчуцького р-ну Полтавської обл. — 21.01. 1963, Львів) — фольклорист, літературознавець. Брат М. Цапенка. Кандидат філологічних наук (1955). Закінчив Калінінський педагогічний інститут (нині Твер, РФ, 1941). Звинувачений 1941 у антирадянській діяльності, покарання відбував у спецпоселенні «Сергіївка» Кустанайської обл., Казахстан. Восени 1943 реабілітований, призваний до радянської армії, працював коректором у редакціях фронтових газет. 1945 демобілізований. За сприяння академіка І. Крип’якевича вступив до аспірантури Львівського відділення Інституту суспільних наук АН УРСР, де й працював. Досліджував слов’янський епос, фольклорні мотиви у творчості Г. Сковороди, Т. Шевченка, М. Гоголя, І. Франка, Лесі Українки. Автор низки праць, зокрема «Питання розвитку героїчного епосу східних слов’ян» (К., 1959).

Завантажити статтю