Цапенко Іван Павлович

ЦАПЕ́НКО Іван Па­влович (15.06. 1914, х. Цапенки по­близу с. Біляки Хорольського пов. Полтавської губ., нині Кременчуцького р-ну Полтавської обл. — 21.01. 1963, Львів) — фольклорист, літературо­знавець. Брат М. Цапенка. Кандидат філологічних наук (1955). Закінчив Калінінський педагогічний ін­ститут (нині Твер, РФ, 1941). Звинувачений 1941 у антирадянській діяльності, покара­н­ня від­бував у спецпоселен­ні «Сергіївка» Ку­станайської обл., Казах­стан. Восени 1943 реабілітований, при­званий до радянської армії, працював коректором у редакціях фронтових газет. 1945 демобілізований. За сприя­н­ня академіка І. Крипʼякевича вступив до аспірантури Львівського від­діле­н­ня Ін­ституту су­спільних наук АН УРСР, де й працював. Досліджував словʼянський епос, фольклорні мотиви у творчості Г. Сковороди, Т. Шевченка, М. Гоголя, І. Франка, Лесі Українки. Автор низки праць, зокрема «Пита­н­ня роз­витку героїчного епосу східних словʼян» (К., 1959).

Завантажити статтю