Панейко Олександр Лукич

ПАНЕ́ЙКО Олександр Лукич (31. 05. 1891, м. Золочів, нині Львівської обл. — 04. 11. 1950, м. Мюнхен, Німеччина) — мовознавець-україніст. Брат Василя та Юрія Панейків. Закінчив 10-у Львівську гімназію (1910), філософський факультет Львівського університету (1914), вивчав стенографію. Працював викладачем стенографії вчительської семінарії (1912–14); вчителем Львівської академічної (1916–24, 1928–39), Коломийської української (1924) та Тернопільської (1924–28) гімназій, Української торговельної школи товариства «Просвіта», пізніше — «Рідної школи»; викладачем української мови Львівського медичного інституту та курсів підвищення кваліфікації вчителів (1939–40); старшим викладачем кафедри української мови Львівського університету (1940–42). У 1944 емігрував до Німеччини, учителював у гімназії в Карлсфельді поблизу Мюнхена, 1946–49 — у Берхтесґадені. Досліджував проблеми культури української мови. Багато зусиль доклав для введення у галицьких школах нового правопису, ухваленого УАН у Києві 1929.

Завантажити статтю