Панейко Юрій Лукич

ПАНЕ́ЙКО Юрій Лукич (03. 04. 1886, м. Золочів, нині Львівської обл. — 18. 08. 1974, м. Мюнхен, Німеччина) — правознавець. Брат Василя і Олександра Панейків. Доктор габілітований (1926), дійсний член НТШ (1942) і УВАН (1949). Закінчив гімназію у Львові (1905) та Львівський університет зі ступенем доктора права (1910). У 1910–26 (з перервами) працював службовцем в адміністраціях Галицького намісництва (Львів), Львівського та Краківського воєводств. 1911 стажувався в Університеті Галле (Німеччина), 1912 — у Віденському університеті, 1913–14 вивчав джерела з російського права в Імператорській публічній бібліотеці у Санкт-Петербурзі, від 1924 збирав наукові матеріали у Швейцарії та Франції. Від 1926 викладав у Яґеллонському університеті в Кракові; 1928–39 — завідувач кафедри адміністрації і адміністративного права, за сумісництвом 1931–34 — декан факультету права і суспільних наук Віленського університету (нині Вільнюс). У 1934–39 також був членом Компетенційного трибуналу у Варшаві, що розглядав спори між адміністративними й судовими органами Польщі. Під час 2-ї світової війни мешкав у Кракові та Відні. 1948–73 — професор адміністрації і адміністративного права, водночас 1948–50 і 1961–62 — ректор УВУ (м. Мюнхен). Досліджував проблеми адміністративного права, державної адміністрації, місцевого самоврядування у європейських країнах, основним об’єктом науки про місцеве самоврядування вважав громаду. Його наукові праці не втратили актуальності донині.

Рекомендована література

1. Збірник на пошану Юрія Панейка. Мюнхен, 1988.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю