Перевальський Євдоким Васильович
Визначення і загальна характеристика
ПЕРЕВА́ЛЬСЬКИЙ Євдоким Васильович (11. 10. 1970, Київ) — живописець, графік. Син Василя і Марії, брат Мирослави Перевальських. Член НСХУ (1995). Закінчив Українську академію мистецтв (Київ, 1994; викладачі М. Компанець, В. Сергєєв, А. Чебикін). Працював викладачем малюнка, живопису, гравюри та офорта в Поліграфічному інституті Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» (1994–97). Від 1997 живе й працює в Каталонії (Іспанія). Автор ілюстрацій до книжки «Anar a Fires. Mirades creuades» (Girona, 2018). На замовлення Колегії журналістів м. Жирона 2019 створив призи для переможців премії «Premis Mosques». 2021 заснував галерею «Galeria Perevalsky» в м. Кампродон (обидва — Іспанія). П. — самобутній художник, який досконало володіє різноманітними графічними й живописними техніками та широко їх застосовує для втілення творчих інтенцій; створює пейзажі, колажі на різну тематику. У його урбаністичних композиціях домінують об’ємні геометризовані форми архітектурних конструкцій, міст-привидів, передано складні просторові виміри панорамного характеру, проте помітна відсутність людських постатей. Твори тяжіють до фантасмагорії, трансформацій та метаморфоз, що надає картинам символічного, поетичного або філософського прочитання. Учасник республіканських та міжнародних мистецьких виставок. 2004 в Києві відбулася виставка живопису та графіки родини Перевальських. Деякі роботи зберігаються в колекціях національних та муніципальних музеїв, а також в приватних колекціях в Україні, США, Канаді, Великій Британії, Бельгії, Нідерландах, Франції, Німеччині, Іспанії, Португалії, Польщі та Арґентині.
Додаткові відомості
- Основні твори
- цикли офортів — «Демонологія» (1994), «Іспанські мотиви» (1994–97), «Урбаністичні пейзажі» (1995–2002); «Михайлівський Золотоверхий собор», «Ярославів Вал» (обидва — 1995), «Київ 1905-го» (1996), «Вавилон», «Вежа 2» (обидва — 2012), «Кампродон» (2015), «Маяк 1» (2017), «Rapsody in blue» (2019), «Колаж 15» (2021), «Вежа 19» (2023).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
