Перевальська Марія Ананіївна
ПЕРЕВА́ЛЬСЬКА Марія Ананіївна (18. 10. 1947, с. Пиків Калинівського, нині Хмільницького р-ну Вінницької обл.) — мисткиня наївного малярства. Дружина Василя, мати Євдокима і Мирослави Перевальських. Членкиня НСХУ (2023). Закінчила філологічний факультет Київського університету (1975). У 1966–69 допомагала І. Гончару збирати музейні зразки народного мистецтва Поділля. 1983–95 викладала українську мову та літературу в Республіканській художній середній школі; 1995–2015 — викладач на кафедрах української мови та культурології Національного університету біоресурсів і природокористування України (обидва — Київ). Після виходу на пенсію опанувала самотужки техніку живопису. Жанрові багатофігурні картини П. достовірно відображають патріархальне життя подільського села середини 20 ст., народні звичаї, традиції. 16 творів мисткині репродуковано в книзі «Золотий Цап» І. Драча (2018). Її творчість пройнята життєствердним настроєм, любов’ю до рідного краю, цікавістю до побуту й дозвілля селян. Учасниця обласних, регіональних та всеукраїнських мистецьких виставок від 2018. Персональні — у Черкасах (2018), Києві (2019 — три експозиції, 2020–21), Обухові (Київська обл., 2020). Деякі твори зберігаються в колекції НСМНМ (Київ), Черкаському художньому музеї.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Весілля на Поділлі» (2015), «У Пикові ярмаркують» (2017), «Толока», «Хліб на трудодні», «Танок», «Циганський табір», «Ярмарковий день» (усі — 2018), «На Різдво», «У бабусі Мартохи» (обидва — 2020), «Біля дороги» (2021), «Київські колядники» (2023).
Рекомендована література
- Федорук О. «Золотий Цап» Івана Драча // Образотворче мистецтво. 2018. № 3;
- Перевальський В. Мистецька ностальгія М. Перевальської // Артанія. 2019. Кн. 37;
- Дацюк Г. Одна з нас: незагублені історії. Чц., 2020;
- Овчаренко Е. Село Марії Перевальської // Слово Просвіти. 2021, 20 жовт.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
