Покрасси - брати

ПО́КРАССИ — брати. Данило Якович (17(30). 11. 1905, Київ — 16. 04. 1954, Москва) — композитор. Сталінська премія (1941). Закінчив Київську консерваторію (1921; кл. Ф. Блуменфельда). Від 1921 жив у Москві. Брав уроки композиції в М. Рославця. 1936—51 — один із музичних керівників джаз-оркестру Центрального будинку культури залізничників. Від 1932 спів­працював із братом Дмитром. Серед творів — «Увертюра на тюркські теми», камерно-інструментальні твори, музика до фільмів (зокрема до документального фільму «Радянська Україна», 1947, режисери М. Слуцький, Г. Тасін; у спів­авт. з братом Дмитром та А. Штогаренком). Дмитро Якович (26. 10(07. 11). 1899, Київ — 20. 12. 1978, Москва) — композитор. Народний артист СРСР (1975). Сталінська премія (1941). Закінчив Петро­градську (нині Cанкт-Петербург) консерваторію (1917; кл. фортепіано М. Гелевера). 1917—19 — акомпаніатор в естрадних концертах. Від 1923 — у Москві: головний диригент і завідувач музичної частини театрів «Палас», «Ермітаж» (1923—26), «Мюзик-голлу» (1926—36), художній керівник джаз-оркестру Центрального будинку культури залізничників (1936—72). Композиторську діяльність роз­почав 1918—20. Основна галузь творчості — пісен­на. Написав понад 300 пісень (багато з них у спів­авт. із братом Данилом, з яким спів­працював від 1932). Серед пісень — «Марш Будьон­ного» (1920, слова О. дʼАктиля), «Москва травнева» (слова В. Лебедєва-Кумача, 1937), «Марш танкістів», «Три танкісти» (обидва — 1939, слова Б. Ласкіна) та ін. Пісню «Україно моя, Україно» вперше виконала О. Петрусенко 1939 у Львові. Самуїл Якович (1897, Київ — 15. 09. 1939, м. Нью-Йорк, США) — естрадний піаніст, композитор. На­вчався у Київському музичному училищі (1907; кл. скрипки, фортепіано), Петро­градській консерваторії (нині Санкт-Петербург, 1913—17; кл. фортепіано). 1917 повернувся до Києва, де здобув популярність як естрадний піаніст і віртуоз-акомпаніатор власних романсів. Після вступу Червоної армії до Києва 1920 на замовле­н­ня командува­н­ня у спів­праці з поетом П. Григорʼєвим створив низку пісень (найві­доміша — «Червона армія сильніше за всіх»). Від 1923 — у Москві. Того ж року дебютував піснею про мюзик-голл у перших концертах театру «Акваріум». 1924 емігрував до Берліна. 1927—28 пере­бував у Парижі, згодом — у США, де керував невеликим джаз-орке­стром, писав танцювальну музику, зокрема для гол­лівудських фільмів («Три мушкетери»). Серед пісень — «На роз­доріж­жі» (слова власні), «І ожили квіти», «Я знову один, згасли мрії» (обидві — слова С. Шумського), «Згадай тихий зане­дбаний сад», «Дні за днями котяться» (обидві — слова П. Германа).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю