РЕ́МЕЗ Євген Якович (05(17). 02. 1896, м. Мстиславль, нині Могильовської обл., Білорусь — 31. 08. 1975, Київ) — математик. Доктор фізико-математичних наук (1936, без захисту дисертації), професор (1938), член-кореспондент АН УРСР (1939). Закінчив Київський ІНО (1924). Працював 1924–28 у механічній проф­школі; 1928–30 — в ІНО та гірничому технікумі; 1930–33 — в Ін­ституті соціального вихова­н­ня; 1930–35 — в гірничо-геологічному ін­ституті (усі — Київ); 1933–55 — у Київському педагогічному ін­ституті, де очолював кафедри математики та математичного аналізу; водночас 1935–38 — професор Київського університету; 1934–75 — старший науковий спів­робітник Ін­ституту математики АН УРСР (Київ). Основні праці присвячені кон­структивній теорії функцій і на­ближеному аналізу. На від­міну від класичних теорій дійсного числа об­ґрунтував більш про­зору теорію сумісних на­ближень. Роз­робив загальні обчислювальні методи чебишевського на­ближе­н­ня функцій; алгоритм послідовних чебишевських інтерполяцій (алгоритм Р.), одержав важливі узагальне­н­ня теорем характеризації Чебишова—Маркова; теорему про метричну обмеженість поліномів; створив загальний операторний метод побудови залишкових членів. Ґрунтовно ви­вчав теорію диференціальних рівнянь. Автор низки праць з історії математики.