Прокоп Мирослав

ПРОКО́П Мирослав (псевдо: Володимир, Орлович, Радович, Гармаш, Остап, М. В. Вировий, О. С. Садовий, В. В. Садовий; 06. 05. 1913, м. Пере­мишль, нині Польща — 07. 12. 2003, м. Нью-Йорк, похований у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джерсі, США) — політичний діяч, публіцист. Дійсний член НТШ (1983) і УВАН. Закінчив Пере­мишльську українську чоловічу гімназію (1930), ви­вчав право у Львівському університеті. Ще учнем вступив до Юнацтва ОУН. Брав активну участь в українському студентському русі. 1934 за приналежність до ОУН заарештований і засуджений до 7-ми р. увʼязне­н­ня. Звільнений за амністією 1937. Редагував «Студентський вісник» у Львові. У жовтні 1938 заарештований за участь в акціях на під­тримку Карпатської України, через декілька тижнів звільнений. Працював в Українській пресовій службі в Берліні. У червні 1941 повернувся до Львова. Після проголоше­н­ня 30 червня 1941 Акта від­новле­н­ня Української Держави керівництво ОУН на чолі з С. Бандерою було заарештоване ґестапо, однак П. вдалося цього уникнути й пере­йти в глибоке під­пі­л­ля. На початку німецької окупації виконував зав­да­н­ня ОУН на території Західної України, згодом скерований у Над­дні­прянську Україну. Від 1942 — референт пропаганди ОУН на пів­нічно-східних землях (Київ), згодом — референт пропаганди у Проводі ОУН. Від 1943 — редактор друкованого органу ОУН ж. «Ідея і чин», керівник під­пільної радіо­станції «Само­стійна Україна», роз­ташованої в Карпатах. На 3-му Над­звичайному великому зборі ОУН у серпні 1943 взяв активну участь у редакції нової про­грами дій ОУН, що мала вагоме значе­н­ня для подальшої демократизації життя партії. Член-засновник і член президії УГВР (1944), за дорученям якої у жовтні 1944 через Словач­чину ви­їхав до Німеч­чини. Член закордон­ного центру ОУН і Проводу Закордон­них частин ОУН (до 1948), водночас залишився членом Проводу ОУН в Україні. Завершив юридичну освіту докторатом в УВУ (Мюнхен). 1949 пере­їхав до США. Член президії (від 1944), за­ступник голови (1957—83), голова (1983—87) Закордон­ного пред­ставництва УГВР, голова (1987—95) Середовища УГВР за кордоном, почесний голова його політичної ради (від 2002). За­ступник голови (1952—74), голова (1974—81), член ради директорів (1981—92) дослідно-видавничої асоціації «Пролог» (Нью-Йорк). Редактор місячника «Digest of Soviet Ukraine Press» (1957—77), також входив до редколегії ж. «Сучасність». Автор книг «Україна і українська політика Москви» (1956), «Робітничі страйки в Польщі 1980» (1980; обидві — Мюнхен), «Напередодні незалежної України. Спо­стереже­н­ня і висновки» (Нью-Йорк; Сідней; Торонто; Л., 1993), декількох гасел до Енциклопедії україно­знавства, а також числен­них статей в українській періодиці.

Завантажити статтю