ПА́ЗИЧ Василь Іларіонович (15. 10. 1925, с. Новоукраїнка Катеринопільського, нині Звенигородського р-ну Черкаської обл. — 26. 07. 1997, Київ) — спів­ак (бас), педагог. Чоловік М. Пазич. Закінчив Харківську консерваторію (1955; кл. В. Голубєва). 1955–73 — соліст Київського театру опери та балету імені Т. Шевченка. 1973–76 ви­ступав у складі Ансамблю пісні і танцю Групи радянських військ у Німеч­чині. 1977–82 — соліст-вокаліст Київської філармонії. 1982–96 — викладач, доцент кафедри теорії та методики по­становки голосу Київського педагогічного ін­ституту. Мав могутній голос, тонку музикальність, від­чу­т­тя стилю, гарну сценічну зовнішність. Викона­н­ня було по­значене щирістю та емоційністю, виразним фразува­н­ням, чіткою дикцією. У кожній партії прагнув до єд­ності вокального та сценічного образу, пере­дачі багатого внутрішнього світу героя. У 1960–70-х рр. входив до кола «золотого вокального сузірʼя» басів (разом із Б. Гмирею, А. Кікотем, І. Паторжинським). Зі­грав епізодичну роль у фільмі «Повія» (1961, режисер І. Кавалерідзе, Київська кіностудія художніх фільмів імені О. Довженка).