Пазич Василь Іларіонович
Визначення і загальна характеристика
ПА́ЗИЧ Василь Іларіонович (15. 10. 1925, с. Новоукраїнка Катеринопільського, нині Звенигородського р-ну Черкаської обл. — 26. 07. 1997, Київ) — співак (бас), педагог. Чоловік М. Пазич. Закінчив Харківську консерваторію (1955; кл. В. Голубєва). 1955–73 — соліст Київського театру опери та балету імені Т. Шевченка. 1973–76 виступав у складі Ансамблю пісні і танцю Групи радянських військ у Німеччині. 1977–82 — соліст-вокаліст Київської філармонії. 1982–96 — викладач, доцент кафедри теорії та методики постановки голосу Київського педагогічного інституту. Мав могутній голос, тонку музикальність, відчуття стилю, гарну сценічну зовнішність. Виконання було позначене щирістю та емоційністю, виразним фразуванням, чіткою дикцією. У кожній партії прагнув до єдності вокального та сценічного образу, передачі багатого внутрішнього світу героя. У 1960–70-х рр. входив до кола «золотого вокального сузір’я» басів (разом із Б. Гмирею, А. Кікотем, І. Паторжинським). Зіграв епізодичну роль у фільмі «Повія» (1961, режисер І. Кавалерідзе, Київська кіностудія художніх фільмів імені О. Довженка).
Додаткові відомості
- Основні партії
- Карась («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Тарас, Виборний («Тарас Бульба», «Наталка Полтавка» М. Лисенка), Батько («Катерина» М. Аркаса), Дяк Гаврило («Богдан Хмельницький» К. Данькевича), Мефістофель («Фауст» Ш. Ґуно), Дон Базиліо («Севільський цирульник» Дж. Россіні), Феррандо, Семюель («Трубадур», «Бал-маскарад» Дж. Верді), Король («Лоенґрін» Р. Ваґнера), Невідомий («Аскольдова могила» О. Верстовського), Руслан, Фарлаф («Руслан і Людмила» М. Глінки), Мельник («Русалка» О. Даргомижського), Кончак, Володимир Ярославович («Князь Ігор» О. Бородіна), Малюта Скуратов («Царева наречена» М. Римського-Корсакова), Варлаам, Досифей («Борис Годунов», «Хованщина» М. Мусоргського), Василь Кочубей («Мазепа» П. Чайковського), Князь Гудал («Демон» А. Рубінштейна).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
