Буличев Анатолій Євгенович
БУ́ЛИЧЕВ Анатолій Євгенович (19. 04. 1958, м. Черняховськ Калінінградської обл., РФ) — живописець. Заслужений художник України (2018). Член НСХУ (2003). Диплом Міністерства культури Молдови (1994). Обласна премія імені І. Труша (2013). Закінчив Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1980; викладачі Д. Довбошинський, В. Овсійчук, М. Курилич, Д. Крвавич). Відтоді працював у Львові у філіалі інституту «Укрдіпромебель»; від 1982 — художником на художньо-оформлювальному комбінаті; 1986–2001 — на художньо-виробничому комбінаті; 2001–05 — на творчій роботі; від 2005 — у Львівській академії мистецтв: 2005–10 — викладач кафедри реставрації творів мистецтва, від 2010 — кафедри академічного живопису (від 2016 — старший викладач). Основна галузь — станковий та монументальний живопис. 1987–94 брав участь у створенні стаціонарної експозиції Національного музею етнографії та природничої історії «Природа. Людина. Культура» (Кишинів), де виконав графічний цикл «Стародавня Молдова» (1987), діорамний і станковий живопис — «Ландшафт Кодр з елементами землекористування та етнографії» (1988–89), «Ландшафт палеозойської ери» (1989), «Ландшафт четвертинного періоду» (1993; разом понад 200 м2) й об’ємно-просторові композиції (вітрини). Автор пейзажів, портретів і натюрмортів. Твори Б. вирізняються глибиною проникнення в зображувану дійсність, намаганням митця зобразити світ у розмаїтті всіх його виявів; вони вселяють оптимізм, упевненість у вічності Природи, Людини, Мистецтва. Візитівка митця — унікальні та неповторні карпатські пейзажі, що демонструють високий рівень художньої майстерності, любов до природи, внутрішній спокій та свідчать про надзвичайну ліричність душі художника. Учасник обласних, всеукраїнських, міжнародних мистецьких виставок від 1976. Персональні — у Львові (1988, 2002, 2007–08, 2014, 2018). Деякі твори Б. зберігаються в Національному музеї етнографії та природничої історії «Природа. Людина. Культура».
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Бабуся О. Гусєва» (1984), «Вечірній натюрморт (складний діалог)» (1986), «Пам’ять» (1991), «Батько» (2000), «Карпати. Чорногора. Вид з Говерли», «Карпати. Центральні Горгани. Вид з хребта Менчул на гори Мала Сивуля, Велика Сивуля, Лопушна» (обидва — 2001), «Карпати. Свидовець. Вид з гори Стара на гори Велика Близниця та Мала Близниця», «Після дощу. Селище Вишків» (обидва — 2002), «Карпати. Сколівські Бескиди. Вид з гори Парашка на хребет Парашка», «Карпати. Свидовець. Вид з підніжжя гори Терентин», «Надвечір’я. Околиця селища Вишків» (усі — 2003), «Осінь в селищі Гриньків» (2004), «Львів. Вулиця Підвальна. Зима» (2006), «Карпати. Центральні Горгани. Гора Середня» (2010), «Осінь» (2011), «Церква Вознесіння Господнього» (2012), «Ромашки та яблука», «Львів. Порохова вежа» (обидва — 2015), «Осінній мотив» (2016), «Розмова» (2018), «Смак кави» (2019), «Час» (2020), «Пасха», «Натюрморт з метеликами» (обидва — 2021); цикли «Рельєфи Карпат», «Високогір’я» (обидва — від 1995), «Карпатські доли» (від 2002), «Вуличками міста Лева» (від 2006), «Храми міста Львова» (від 2010).
Рекомендована література
- Анатолій Буличев. Живопис: Каталог. Л., 2001;
- Савченко В. Драматизм та ідилічна краса // Ратуша. 2002, 26 квіт.;
- Боднар О., Островський Ю. Анатолій Буличев // Мистецький ужинок. 2009. № 1;
- Яців Р. Дорогою до високогір’я // Дзвін. 2018. № 10;
- Його ж. Анатолій Буличев. Живопис як магія // Ідеї, смисли, інтерпретації образотворчого мистецтва: Українська теоретична думка ХХ століття: Антологія. Ч. 3. Л., 2019.