Павленко Марина Степанівна

ПАВЛЕ́НКО Марина Степанівна (30. 03. 1973, с. Старичі Яворівського р-ну Львівської обл.) — письменниця, літературознавець, педагог, художник-ілюстратор. Дочка Степана та Ольги, сестра Лесі Павленків. Членкиня НСПУ (1997). Кандидат педагогічних наук (2001). Переможниця літературних конкурсів «Гранослов» (1996, 2002), видавництва «Смолоскип» (2000–02), «Коронація слова» (2004), сучасної новели імені В. Підмогильного (2006) та ін. Премії «Благовіст» (2004), українсько-німецька імені О. Гончара (2005), імені М. Чабанівського (2006), імені М. Рябого (2021). Закінчила Уманський педагогічний інститут (Черкаська обл., 1996). Учителювала в Уманській міській гімназії (1996–2000); від 2000 — в Уманському педагогічному університеті: від 2004 — доцент кафедри української літератури, українознавства та методик їх навчання. Наукові дослідження: теорія літератури, сучасний український літературний процес, тичинознавство, літературне краєзнавство. Упорядниця збірника спогадів про П. Тичину «З любов’ю і болем» (К., 2005). Пише для дорослих і дітей. Оформлює та ілюструє як власні видання, так й інших письменників, співпрацює з видавництвами («Теза», «Ранок», «Богданом» та ін.), створила низку книжок-розмальовок. Авторка багатьох науково-популярних статей у періодиці, альманахах та колективних збірниках.

Рекомендована література

1. Логвиненко О. Вашій істині бракує солом’яного капелюха // Літературна Україна. 1998, 12 берез.;
   Google Scholar Internet
2. Кирпа Г. Спонтанне освідчення Домовичкові, не вписане в жанр звичайної рецензії на книжечку для дітей // Там само. 2001, 19 лип.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю