ПАВЛЕ́НКО Степан Онисимович (12. 03. 1949, с. Легедзине Тальнівського р-ну Київської обл., нині Звенигородського р-ну Черкаської обл. — 26. 09. 2003, с. Бабанка Уманського р-ну Черкаської обл.) — педагог, письмен­ник. Чоловік Ольги, батько Марини та Лесі Павленків. Закінчив Черкаський педагогічний ін­ститут (1970). Учителював на Львівщині, від 1975 — на Уманщині, зокрема від 1988 — у с. Бабанка. Автор методичних, літературо­знавчих, публіцистичних статей, нарисів у часописах «Дні­про», «Українська мова і література в школі», «Дивослово», «Барвінок», «Кальміус», «Холодний Яр», «Літературна Україна», «Освіта України» тощо. Своєрідною педагогічною енциклопедією є його мініатюри «Педрада на пере­рві». Виразною ознакою студій П. є оригінальний, новаторський (інколи — парадоксальний) по­гляд на осмислювальну про­блему. Автор книги поезії, прози, сатири й пере­кладів «Вічність така коротка» (Умань, 2004), збірника мовних цікавинок «Філологічний калейдо­скоп» (ч. 1–3, Т., 2010–12; ч. 4, Чк., 2023; у спів­авт. з дружиною О. Павленко), збірки ран­ніх поезій «Починає світать» (К., 2019). Писав вірші для дітей (цикл «Видющий пальчик»), філологічно цікаві поезії, мікробайки, епітафії, пародії, «вільні при­співи»; здійснив низку пере­кладів і пере­співів із Г. Гайне. Частиною літературної спадщини П. є епістолярна, зокрема листува­н­ня із письмен­никами Адрієм Чужим, Олексан­дром Де.