Партицький Йосиф
ПАРТИ́ЦЬКИЙ Йосиф (1869, с. Тухля, нині Стрийського р-ну Львівської обл. — 23. 10. 1930, м. Станіслав, нині Івано-Франківськ) — правознавець, громадсько-культурний діяч. Закінчив Віденський університет. Член і голова академічного товариства «Січ». Разом із О. Нижанківським створив студентський хор, що відвідав усі українські етнічні землі у складі Австро-Угорщини. Вміщував публікації у г. «Діло», був співробітником гумористичного часопису «Дзеркало». Працював суддею у м. Градець (нині Чехія), Карбах (Німеччина). 1900 повернувся в Галичину, 1906 відкрив адвокатську канцелярію у Станіславі. Його канцелярійним співробітником 1911–13 був Д. Вітовський — один із організаторів втечі з місцевої в’язниці М. Січинського. Сам П. брав участь в обороні звинувачених в допомозі втечі в’язня. Під час 1-ї світової війни — надпоручник австро-угорської армії, воював на Східному фронті. У період ЗУНР — співробітник Державного секретаріату судівництва, займався кодифікацією законів. У 1920-х рр. — адвокат, член міськради Станіслава. Співзасновник і голова установчих зборів Союзу українських адвокатів (1923). Був оборонцем на політичних процесах, захищав право на використання української мови у судових засіданнях.
Додаткові відомості
- Державний архів
- Державний архів Івано-Франківської обл. Ф. 342, оп. 1, спр. 1–64.
Рекомендована література
- Д-р Йосиф Партицький // Життя і право. 1930. Ч. 4;
- На спомин діяча. Доповнення до посмертної згадки про бл. п. д-ра Йосифа Партицького // Діло. 1930, 31 жовт.
Завантажити статтю
Людина 
