Партицький Йосиф

ПАРТИ́ЦЬКИЙ Йосиф (1869, с. Тухля, нині Стрийського р-ну Львівської обл. — 23. 10. 1930, м. Станіслав, нині Івано-Франківськ) — право­знавець, громадсько-культурний діяч. Закінчив Ві­денський університет. Член і голова академічного товариства «Січ». Разом із О. Нижанківським створив студентський хор, що від­відав усі українські етнічні землі у складі Австро-Угорщини. Вміщував публікації у г. «Діло», був спів­робітником гумористичного часопису «Дзеркало». Працював суд­дею у м. Градець (нині Чехія), Карбах (Німеч­чина). 1900 повернувся в Галичину, 1906 від­крив адвокатську канцелярію у Станіславі. Його канцелярійним спів­робітником 1911—13 був Д. Вітовський — один із організаторів втечі з місцевої вʼязниці М. Січинського. Сам П. брав участь в обороні звинувачених в допомозі втечі вʼязня. Під час 1-ї світової війни — надпоручник австро-угорської армії, воював на Східному фронті. У період ЗУНР — спів­робітник Державного секретаріату судівництва, за­ймався кодифікацією законів. У 1920-х рр. — адвокат, член міськради Станіслава. Спів­засновник і голова установчих зборів Союзу українських адвокатів (1923). Був оборонцем на політичних процесах, захищав право на викори­ста­н­ня української мови у судових засі­да­н­нях.

Завантажити статтю