Пашкевич Іван Омелянович

ПАШКЕ́ВИЧ Іван Омелянович (04. 11. 1880, м. Самбір, нині Львівської обл. — 07. 03. 1959, Львів) — педагог, бібліотеко­знавець. Брат С. Пашкевич. Закінчив Самбірську гімназію. 1898—1902 на­вчався на правничих факультетах Львівського і Яґел­лонського (м. Краків, нині Польща) університетів, 1903—08 — на філософському факультеті (філологічне від­діле­н­ня) Львівського університету, ви­вчав класичну філологію, німецьку та англійську мови. Володів польською, російською, французькою, італійською мовами. Від 1909 працював у 2-й Львівській гімназії. 1914 мобілізований до австро-угорської армії. Вступив до УГА, від березня 1919 — сотник інтендатури 1-го корпусу; згодом — в Армії УНР. Інтернований у таборі м. Тухоля (Польща), де викладав англійську мову. На­прикінці 1920 звільнений. Від­тоді працював у Жовківській гімназії (нині Львівського р-ну Львівської обл.); 1922—40 — у філії Академічної гімназії (Львів); водночас 1938—39 — у Львівському державному ліцеї. Під впливом І. Крипʼякевича опублікував низку крає­знавчих статей у часописі «Життя і зна­н­ня». Від жовтня 1939 — вчений секретар бібліотеки Львівського університету. У червні 1941 еваку­йований до Новосибірської, згодом — до Кемеровської обл. РФ. Був скрипалем оркестру Українського театру імені Т. Шевченка, викладав німецьку мову в школі м. Кемерово. Від 1945 — головний бібліотекар бібліотеки Філії АН УРСР у Львові. Проводив інвентаризацію та впорядкува­н­ня бібліотечних фондів, зайняв принципову позицію щодо їхнього збереже­н­ня. За це 1950 знятий із посади завідувача від­ділу опрацюва­н­ня і пере­ведений на посаду головного бібліотекаря від­ділу бібліо­графії. Від 1957 — на пенсії.