Пшенична Любов Антонівна

ПШЕНИ́ЧНА Любов Антонівна (29. 06. 1955, с. Закринич­чя Ярунського, нині Звягельського р-ну Житомирської обл.) — письмен­ниця, пере­кладачка. Дружина М. Пшеничного. Членкиня НСПУ (1990). Премія імені В. Поліщука (2003). Закінчила Рівненський педагогічний ін­ститут (1976). Учителювала; працювала вихователем, методистом у дитсадку, в Дубенському ра­йон­ному Будинку дітей та молоді (Рівненська обл.), викладачем світової та вітчизняної культури і образотворчого мистецтва Дубенського коледжу Рівненського гуманітарного університету. Редагувала журнал для дітей «Незабудка» (1991—95). Від­повід­альний секретар Дубенської організації НСПУ. Пише про жіночу долю, коха­н­ня, історію рідного краю, а також для дітей. Твори П. пере­кладені білоруською, тувинською, російською та ін. мовами. Низку віршів покладено на музику («Кобзарева пісня», «Вербова колиска», «Маленька зіронька», «Мої земляки», «Бабине літо» тощо). Авторка крає­знавчого нарису «Храм у Мирогощі» (Дубно, 1992), літературного порт­рета «Микола Жулинський» (Р., 2000). Опублікувала поезію та прозу у власних пере­кладах із російської, тувинської, німецької, чеської, кабарино-балкарської, молдовської, білоруської та ін. мов. Працює як книжковий графік, має кілька персональних ви­ставок (пейзажі, натюрморти).

Завантажити статтю