СОМ Микола Данилович (05. 01. 1935, с. Требухів Броварського р-ну Київської обл. — 27. 03. 2013, Київ) — поет, публіцист. Член НСПУ (1958). Заслужений діяч мистецтв України (2006). Премії імені В. Сосюри (1983), Остапа Вишні (1997), Д. Нитченка, О. Гірника (обидві — 2000). Закінчив Київський університет імені Т. Шевченка (1957). Працював у редакціях газет «Нафтовик Борислава», «Вечірній Київ», «Друг читача», «Слово Просвіти», журналу «Зміна», в «Укрконцерті», видавництві «Музична Україна», Кабінеті молодого автора СПУ. Від 1990 учителював у рідному селі, київських школах. 2003–13 — завідувач сектору популяризації літератури в Публічній бібліотеці імені Лесі Українки (Київ). Очолював київську літературну студію «Сурма». Належить до плеяди шістдесятників. Дебютував книгою віршів «Йду на побаче­н­ня» (К., 1957; російською мовою — Москва, 1975). Автор багатьох поетичних збірок лірики, гумору й сатири, книжок прози «Як я Сталіна хоронив» (2002) і «З матірʼю на самоті» (2005, про В. Симоненка; обидві — Київ), а також числен­них фейлетонів, рецензій, есеїв, репортажів, нарисів та різних придибенцій. Чимало його віршів поклали на музику композитори О. Білаш, В. Верменич, О. Левицький, П. Майборода, О. Сандлер. Серед популярних пісень — «Без вітру не родить жито», «Вишиванка», «Дума про землю», «Польова царівна», «Пливе Дні­про до моря синього», «Вірна дружина моя» та колискова «Рученьки-ніженьки» із теле­про­грами «На до­браніч, діти». Вони звучали на українській естраді, у кінофільмах «Коли починається юність», «Хлопчики», «Чорноморочка» (усі — 1959), «Артист із Коханівки» (1961), «Їхали ми, їхали...» (1962), «Місяць травень» (1965), «Рим, 17...» (1972), «Абітурієнтка» (1973) та ін. Поезії пере­кладені багатьма мовами світу.