Левицький Олександр Олександрович
ЛЕВИ́ЦЬКИЙ Олександр Олександрович (22. 05. 1921, с. Сахновщина, нині смт Харків. обл. — 11. 01. 2002, Київ) — композитор, диригент, педагог. Заслужений діяч мистецтв України (1996). Член НСКУ. Закін. Київську консерваторію (1961). Під час 2-ї світової війни керував різними військ. ансамблями. Відтоді був худож. кер. муз. колективів Укр. телебачення і радіо. 1967–81 — викладач муз.-теор. дисциплін Київ. інституту театр. мистецтва. Автор камерно-вокал. циклів на сл. Т. Шевченка (1964), Лесі Українки (1973), В. Бровченка (1981), П. Тичини та М. Руденка (1995).
Додаткові відомості
- Основні твори
- опери — «Пісня гніву» (1964, лібрето власне і О. Новицького), «Червона шапочка» (1974, дит., за п’єсою Е. Шварца), «Пам’ять серця» (1975, лібрето власне, за п’єсою О. Корнійчука); муз. комедії — «Різдвяна казка» (1969, лібрето В. Пархоменко), «Собака на сіні» (1971, за п’єсою Лопе де Веґи); для симф. оркестру — сюїта «В зоопарку», «Мелодійна святкова увертюра» (обидві — 1966), поема «Дума про Дніпро» (1967), «Українська рапсодія» № 6 (1991); для струн. оркестру — Сюїта (1968); для камер. оркестру — «Вечір на Дніпрі» (1982); для оркестру нар. інструментів — «Поема про Україну» (1969), «Танцювальна сюїта» (1971), «На кручах дніпровських» (1981); 2 струнні квартети (1963, 1982); для фортепіано — «Дитячі картинки» (1972); для скрипки і фортепіано — 3 концертні п’єси (1969); хори; романси, пісні, обробки нар. пісень; музика до театр. вистав та кінофільмів.
Завантажити статтю
Людина 
