Де Олександер

Визначення і загальна характеристика

ДЕ Олександер (справж. — Барчук Олександр Іванович; ін. псевд. — Олександр Іванець; 05. 06. 1925, с. Коржовий Кут, нині Уман. р-ну Черкас. обл. — 06. 07. 1998, Лондон, похов. у рідному селі) — письмен­ник. У березні 1942 вивезений на примус. роботи до Німеч­чини. Від 1948 мешкав у Великій Британії. Навч. в УВУ у Мюнхені (1946–48) та Лондон. школі драм. мистецтва (1951–52). Працював журналістом, ред. місячника «Вісник». Автор поет. зб. «Пісня серця» (1963), «Живі легенди» (1965), «Without Tears» («Без сліз», 1966), «Хвотій, або наш Фауст» (1968), «Учитель» (1971), «Пророк» (1972), «Вогонь Трояндний», «У двох кольорах» (обидві — 1973), «Вагомість весни» (1976), «Червона рута» (присвяч. В. Івасюку); поет. драм «Persona non grata» (1967) і «Коли птахи повертаються з вирію» (1992); зб. оповідань і нарисів «Під чужим небом» (1966), роману «Діти степу» (в рукописі) та ін. Усі за­значені книги ви­дано у Лондоні. Писав пере­важно в лір.-романт. манері, багатьом творам притаман­ні фольклорні ремінісценції, а подеколи й фольклорна поетика. У творчості Д. домінує громадян., нац.-патріот., антиімперська тематика. Твори пейзаж. та інтимної лірики насичені традиційною й оригін. образністю, їх орган. по­єд­на­н­ням. В Україні деякі драм. твори Д. («Володимир Великий», казка «Ніч у палаці Султана» та ін.) по­ставлені на сценах київ. театрів.

Літ.: Федорів Р. Голоси журавлів // Дзвін. 1991. № 4; Його ж. Повертаються гуси додому // ЛУ. 1992, 25 черв.

В. Т. Поліщук

Завантажити статтю