ПРИЗА́НТ Лев Семенович (05. 11. 1930, м. Калуга, РФ — 09. 09. 1995, Київ) — графік. Батько В. Призанта. Член СХУ (1960). Закінчив Київський художній ін­ститут (1955; викладач І. Плещинський). Понад 30 р. працював викладачем у Республіканській художній середній школі імені Т. Шевченка (Київ; від 1940-х рр.). Основні галузі — станкова та книжкова графіки. Створював роботи пере­важно в техніці ліно­гравюри (естампи, лінорити, дереворити) та акварелі. По­стійно екс­периментував з художніми формами та засобами (накла­да­н­ня площин одна на одну, на­громадже­н­ня планів, при­йоми, що нагадують «на­їзди» кінокамери). Упі­знаваність творів — у про­зорості зображе­н­ня, своєрідній «без­тілесності» гірських хребтів і стародавніх будівель. Автор ілюстрацій до книг «Герой нашого часу» М. Лермонтова, «Зароблений карбованець» (обидві — 1955), «Маленький Мук» В. Гауфа, «Рідний Київ» Н. Забіли (обидві — 1957), «Роз­гром» О. Фадєєва, «Казка сивого Дні­пра» Б. Ямпольського (обидві — 1958), «Квітка моя Україна» (1959), «Тече Дні­про в синє море» М. Пригари (1964), «Кришталеві небеса» (1966), «Дівчина-чайка» Дні­прової Чайки (1968; усі — Київ), а також ліно­гравюр за мотивами поеми «Кавказ» Т. Шевченка (1970-і рр.). Учасник всеукраїнських (від 1957), всесоюзних (від 1958), зарубіжних (від 1959) мистецьких ви­ставок. Персональна — у Києві (2020, посмертна). Деякі роботи зберігаються у Національному художньому музеї України (Київ).