Черниченко-Лампека Наталія Іванівна

Визначення і загальна характеристика

ЧЕРНИЧЕ́НКО-ЛАМПЕ́КА Наталія Іванівна (03. 11. 1954, Київ) — художниця петриківського роз­пису на фарфорі й кераміці, педагог. Дочка Г. Павленко-Черниченко, онука П. Павленко, дружина М. Лампеки. Премія імені К. Білокур (2013). Членкиня НСМНМУ (1991), НСХУ (1994). Закінчила від­діле­н­ня художньої кераміки Львівського ін­ституту декоративного і прикладного мистецтва (1979; викладачі З. Флінта, І. Томчук, Т. Янко). Працювала на Київському екс­периментальному кераміко-художньому заводі: 1972—73 — живописець, 1979—95 — художник. Оздоблювала подарункові вази («Травнева», «Черемшина»), створювала зразки роз­писів і малюнки для деколі на предмети масового виробництва (кухлів, ваз і сервізів). Працювала у спів­авторстві з чоловіком, роз­писувала більшість створених ним моделей сервізів («Серпанок»), наборів («Рута»), сувенірних виробів (куманець «Київський екс­периментальний кераміко-художній завод») тощо. Її роботи неодноразово від­значали на Всесоюзних художньо-технічних радах фарфорово-фаянсової промисловості як одні з найкращих. Мисткиня від­давала пере­вагу квітковим орнаментам, роз­виваючи напрацюва­н­ня майстринь-петриківчанок старшого поколі­н­ня, які працювали на заводі, — В. Павленко, Г. Павленко-Черниченко, В. Жукової-Клименко, М. Тимченко. Особливу увагу приділяла роз­пису солями металів, вважаючи цю техніку органічною для декорува­н­ня фарфору. Водночас шукала для усталених мотивів нові композиційні й кольорові ріше­н­ня. Викладала на­вчальний курс петриківського роз­пису в Київському художньо-промисловому технікумі (1991—94) та Київському центрі дитячої та юнацької творчості (1994—96); фахові технології, роботу в матеріалі (кераміка), композицію, проєктну графіку — в Київському ін­ституті декоративно-прикладного мистецтва (2000—22). Її живописні композиції на керамічних тарелях вирізняються вдалим компонува­н­ням роз­пису, врівноваженістю, від­чу­т­тям пропорцій. Активна учасниця понад 40-а українських і між­народних ви­ставок декоративно-прикладного мистецтва (від 1971), пленерів, науково-практичних конференцій. Деякі твори зберігаються в Національному музеї декоративного мистецтва України (Київ), Національному історико-етно­графічному заповід­нику «Пере­яслав» (Київська обл.), Музеї образотворчих мистецтв (м. Чорноморськ Одеської обл.), Запорізькому художньому музеї.

Тв.: фарфорові — форми сувенірної пасхальної писанки «Святкова» (1991, деколь з промальовкою Г. Антоненко, 1993); роз­писи: великих подарункових ваз «Травнева» і «Черемшина» (обидва — 1981) і «Києву-1500 р.» (1982; усі форми П. Тарасенка), набору свічників «Давня Русь» (1987), чайників «Львів» (1988; обидві форми М. Лампеки), ваз «Старий парк» (1989) і «Мотив» (1995), тарелю й вази «Ранкова пісня» (1990), куманця, туалетного набору «Рута» (обидва — 1991), комплекту «Пурпуровий» (2007, форма В. Бєсєдіна); малюнки для деколі на дитячі набори: «Трійка» і «Гірка» (обидва — 1985), кавові сервізи «Серпанок» (1992) і «Медаль­йон» (усі форми М. Лампеки); керамічні — декоративні тарелі: «Вечірня пісня», «Самотня» (обидві — 2001), «Пташечка», «Літній ранок» (обидва — 2002), «Сімейка» (2003), «Зу­стріч» (2008); чайники: «Ойнохоя» і «Схованка»; пласт «М. Бойчуку 140 р.» (усі — 2022).

Літ.: Школьна О. В. Київський художній фарфор ХХ ст. К., 2011; Лампека М. Петриківська орнаментика на київській порцеляні // Актуальні про­блеми мистецької практики і мистецтво­знавчої науки. 2013. Вип. 5.

О. П. Корусь

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю