Рибак Михайло Володимирович
РИБА́К Михайло Володимирович (19. 09. 1961, Дніпропетровськ, нині Дніпро — 11. 11. 2022, смт Петриківка, нині с-ще Дніпровського р-ну Дніпропетровської обл.) — майстер художнього дереворізьблення. Чоловік Н. Рибак. Член НСМНМУ (2010). Закінчив Дніпропетровське ПТУ № 17 (1979). Навчався ремеслу в Г. Лавриненка, В. Соколенка, А. Пікуша; опанував сухе, контурне, тригранно-виїмчасте різьблення. Працював токарем по дереву на фабриці «Дружба» (1981–82), в Експериментальному цеху петриківського розпису (1988–97; обидва — с-ще Петриківка). На творчій роботі від 1997. Виготовляв широкий асортимент традиційних виробів: козацькі люльки, булави, ікони, хрести, а також свічники, декоративні тарелі, баклаги, штофи, пляшки, набори для пива, горілки, кухлі, цукерниці, салотовки, сільнички, скриньки, скарбнички, шкатулки, ложники, писанки, пташки-свищики. Окремі його форми розписувала дружина, зокрема баклагу «Айстри» (1992), 2-і шкатулки «Півник на квітах» (2008), салотовку (2011). Найпоширеніші орнаментальні мотиви — солярні (пелюсткоподібні й вихрасті розетки), антропоморфні (святі, козаки, вершники на конях), зооморфні (риби, коники), орнітоморфні (півники, жар-птиці), фітоморфні (вазони з квіткою, гілочки, трилисники), геометричні (хрестики, квадратики, ромби, трикутники, кола, півкола, зубці, парканці, копанички, кривульки). Зображення нерідко доповнені влучними написами: «Не той козак, що поборов, а той, що викрутився», «Наша пісня пролітає з краю в край — цвіт-калино, Україно, розцвітай» тощо. Мистецький доробок Р. позначений національною самобутністю, художньою виразністю, технічною досконалістю, гармонійним поєднанням форми з площинним різьбленим декором. Учасник обласних, регіональних, всеукраїнських та міжнародних виставок народного мистецтва від 1990. Персональні — у Запоріжжі (2010), Дніпропетровську (нині Дніпро, 2019; обидві — спільно з Н. Рибак). Окремі твори зберігаються в Національному музеї декоративного мистецтва України (Київ), Дніпровських історичному та художньому, Запорізькому художньому музеях.
Додаткові відомості
- Основні твори
- баклаги — «Весільна» (1992), «Козацькому роду нема переводу» (1993), «Б. Хмельницький», «П. Калнишевський» (обидві — 1990-і рр.), «Рибак рибака пізнає здалека», «Горілочка-кума...» (обидві — 2009); ложник (1998); набір для горілки; штофи — «Козак Мамай», «Козак — душа правдива», «Не журись, козаче, хай твій ворог плаче», «Наша пісня пролітає...»; курильниця; ікони — «Святий Петро», «Архангел Михаїл», «Святий Пантелеймон»; декоративні тарелі — «Різдво Христове», «Христос-Виноградар», «Христос у чаші» (усі — 1990-і рр.), «Риби» (2009), «Безкінечність» (2010), декоративні тарелі (обидва — 2015, один — 2000-і рр.); пляшка «Козацька»; скарбничка «Весільна»; цукерниця й горішниця «Сонячна»; пряничні дошки — «Всесвіт», «Вазон», «Риба» (усі — 2010); скринька «Золота рибка» (2012), 3-и булави (2000-і рр.).
Рекомендована література
- Гнатко М. Гроно талантів Рибаків // Зоря. 2002, 17 серп.;
- Чарівні барви Дніпра: Каталог. Дн., 2009, 2010;
- Гончаренко Т. Запорізький край. Декоративне мистецтво. Традиції. Новації: Каталог. З., 2019.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
