Рибак Наталія Михайлівна
Визначення і загальна характеристика
РИБА́К Наталія Михайлівна (30. 08. 1958, с. Попово-Балівка Петриківського р-ну, нині Балівка Дніпровського р-ну Дніпропетровської обл.) — майстриня петриківського розпису. Дружина М. Рибака. Заслужений майстер народної творчості України (1999). Національна премія України імені Т. Шевченка (2025). Орден княгині Ольги 3-го ступеня (2011). Премія імені Д. Щербаківського (2009). Диплом 2-го ступеня Міжнародного фестивалю мистецтв «Слов’янський базар» у Вітебську (Білорусь, 2000). Членкиня НСХУ (1989), НСМНМУ (1991). Закінчила Петриківське СПТУ № 79 (нині с-ще Дніпровського р-ну, 1978; викладачі М. Пікуш, М. Іщук, І. Ферко). Індивідуально навчалася в А. Пікуша (1981). Працювала художницею петриківського розпису фабрики «Дружба» (1979–81); майстринею Експериментального цеху петриківського розпису (1981–91); художником народних художніх промислів Центру народного мистецтва «Петриківка» (від 1991; усі — Петриківка). Її орнаментальні та сюжетні композиції на папері, дереві, в інтер’єрі виконані яєчною темперою, гуашшю, акрилом із застосуванням саморобних пензлів із котячої шерсті, пальця, рогозини. Пишний квітковий орнамент органічно поєднаний із сюжетами традиційного життя українців та пісенного фольклору, що є своєрідними ремінісценціями жанрових композицій Н. Білокінь. Казковий і реальний світи нерозривно переплетені; образними домінантами виступають Дерево життя, Всевидяче Око, пташина сім’я, українська родина, Козак Мамай, народні музики. Найулюбленіша традиційна орнаментальна композиція Р. — килимок, оздоблений калиною, цибульками, кучерявками, майорами, маками, мальвами, соняшниками й ін. квітами та плодами, каймою з бігунцем. Її мистецтво пронизане життєлюбством, щирою наївністю, багатою фантазією, м’яким гумором. Оригінальний авторський стиль вражає яскравою декоративністю, віртуозним письмом, гармонійною контрастною кольоровою гамою з влучними вкрапленнями. У творчому доробку Р. — панно, мальовки, декоративні тарелі, мисник, скрині, бамбетлі, шкатулки, баклаги, салотовки, мальованки (писанки), іграшки, сувеніри; автори форм — М. Рибак, А. Пікуш та ін. Учасниця обласних, регіональних, всеукраїнських та міжнародних мистецьких виставок і симпозіумів від 1980, зокрема Днів української культури в Канаді (міста Дофін, Реджайна, Саскатун, Веґревіль; усі — 1993) та Польщі (м. Щецин, 2011, м. Лодзь, 2016), Всесвітньої виставки «ЕКСПО-2005» (м. Наґоя, Японія), міжнародного Яґеллонського ярмарку (м. Люблін, Польща, 2015–19, 2023) та ін. Персональні — у Дніпропетровську (нині Дніпро, 2002, 2019 — спільно з М. Рибаком), Запоріжжі (2010 — спільно з М. Рибаком, 2018–19 — 4 експозиції), м. Кам’янське (Дніпропетровська обл., 2010, 2019). Окремі роботи зберігаються в Національному музеї декоративного мистецтва України, зібранні НСМНМУ (обидва — Київ), Дніпровському художньому та історичному музеях, Запорізькому художньому музеї, Музеї історії м. Кам’янського, Петриківському музеї етнографії, побуту та народно-прикладного мистецтва (обидва — Дніпропетровська обл.), Українському музеї Канади в Саскатуні.
Додаткові відомості
- Основні твори
- розпис на папері: декоративні панно — «Сині квіти» (1978), «Перець» (1985), «Ой у полі криниченька» (2003), «Мазепа і Мотря» (2006), «Сичі в гаю перекликались» (2007), «Колядники», «Пізнє побачення», «Співають ідучи дівчата» (усі — 2008), «Весілля», «Дівчино моя, напій же коня», «Левеня» (усі — 2010), «Індик» (2010, 2017), «На ярмарок», «Чигиринська русалка» (обидва — 2011), «До млина» (2014), «Сови» (2016), «Весільна шипшина», «Зозуля на калині» (обидва — 2017), триптих «Сонечко», «Музики», «На Єгорія, на вигін» (усі — 2018); мальовки — «Букет квітів» (1996, 2010), «Півник на калині» (обидві — 2010), «Зозуля» (2011); підлаковий розпис: кашпо (1984); баклага «Айстри»; мальованки — «Цибульки», «Полуниці» (усі — 1992), «Калинка» (2010), «Півник» (2011); декоративні тарелі — «Шипшина» (2000), «В саду гуляла» (2009), «Весна», «Петриківські сови» (обидві — 2010), «Індик» (2017), «Хрещата» (2018), «Вазон із квітами» (2019), «Щасливий рибалка» (обидві — 2022), «Пряха» (2023), «Куми» (2024); іграшки — дзиґи, свищики (від 2000), «Козак», «Дівчина» (обидві — 2010), «Коник» (2010, 2014), на коліщатах (2015–22); дошки кухонні (від 2000); сільничка «Порося»; цукерниця (обидві — 2007); шкатулки — «Півник на квітах» (2008), «Пташка на калині» (2018); мисник (2009); скрині (2009 — співавт., 2015–16); салотовка (2011); 3 бамбетлі; розпис печі в с. Нижнє Селище (Закарпатська обл.; усі — 2019); сувеніри — листівки, брелоки, ручки, магніти (від 2000).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
