САМО́ЙЛЕНКО Юрій Стефанович (17. 09. 1943, с. Володимирівка Сталін­градської, нині Волго­градської обл., РФ) — математик. Син С. Самійленка. Доктор фізико-математичних наук (1989), професор (1991), академік НАНУ (2015). Державна премія України в галузі науки і техніки (2007). Срібна медаль імені М. Боголюбова НАНУ (2009). Закінчив Дні­пропетровський університет (нині Дні­про, 1960). Від 1969 працює в Ін­ституті математики НАНУ (Київ): 1989–2001 та від 2017 — провід­ний науковий спів­робітник, 2002–17 — завідувач від­ділу функціонального аналізу; водночас від 1980 — доцент, від 1989 — професор Київського університету імені Т. Шевченка. Наукові дослідже­н­ня: функціональний аналіз, спектральна теорія операторів, сімейств операторів та під­просторів, математична фізика; алгебраїчні пита­н­ня функціонального аналізу; теорія уявлень алгебр, інволютивних алгебр, квадратичних алгебр, звичайно за­даних алгебр, систем операторів та під­просторів у лінійних та гільбертових просторах; теорія уявлень обмеженими та необмеженими операторами; спектральна теорія сімейств операторів та квантова фізика. Разом зі своїми учнями отримав ґрунтовні результати у ви­вчен­ні просторів функцій нескінчен­ної кількості змін­них, нескінчен­них наборів самоспряжених операторів у гільбертовому просторі, зображень *-алгебр, нескінчен­новимірних груп і алгебр Лі та їх граду­йованих аналогів, зображень операторних спів­від­ношень. Ви­вчає пита­н­ня, повʼязані із структурою наборів під­просторів гільбертового простору та їх за­стосувань. Отримані результати привели до цікавих задач, зокрема, у спектральній теорії матриць суміжності злічен­них графів та квантових графів. Створив наукову групу з алгебраїчних про­блем функціонального аналізу, до складу якої входять математики різних установ Києва.