Пальмов Віктор Нікандрович

Прізвище, ім'я, по-батькові:: Пальмов Віктор Нікандрович
Діяльність:: живописець
Дата народження:: 29 січ. 1888
Дата смерті:: 7 лип. 1929

ПА́ЛЬМОВ Віктор Нікандрович (29. 01. 1888, м. Самара, Росія — 07. 07. 1929, Київ) — живописець, графік. Член Лівого фронту мистецтва (1923–24), Асоціації революційних митців України (1925–27). Співзасновник Об’єднання сучасних митців України (1927). Закінчив Пензенське художнє училище (Росія, 1910); навчався у Московському училищі живопису, скульптури та архітектури (1911–14; викладач К. Коровін). У цей період зблизився з московськими футуристами, зокрема з Д. Бурлюком, взяв участь у виставці товариства художників «Московський салон» (1911), експонентами якої були художники-авангардисти. У творах поєднував принципи постімпресіонізму з динамікою футуризму. Учасник 1-ї світової війни (1914–17). У 1918 переїхав на Далекий Схід, де викладав графічні мистецтва в Нікольськ-Уссурійській жіночій гімназії (нині м. Уссурійськ Приморського краю, 1918–19); від 1919 — у Владивостоці. Член об’єднання «Зелена кішка» (Хабаровськ, 1919–20; усі — РФ), «Літературно-художнього товариства Далекого Сходу» (розробляв художні конкурси й проєкти, створив низку декорацій для театру, співпрацював з ж. «Творчество»). Разом із Д. Бурлюком організували «Першу виставку російських художників» у містах Токіо, Кіото, Осака, Йогокама (усі — Японія, 1920–21). У 1921 — викладач художньо-промислового технікуму в м. Чита (РФ). Роботи цього періоду — кубофутуристичні сюжетні й абстрактні композиції. 1922–25 мешкав у Москві, де організував персональну виставку «Футуризмом по Японії» (1922). Працював у галузі дизайну; із скульптором А. Лавинським керував деревообробними майстернями. Став членом художнього товариства «Клич» (м. Загорськ, нині Сергієв Посад, РФ). 1925–29 — професор, декан Київського художнього інституту. Розробив власну теорію «кольоропису», основною особливістю якої є домінантний у картинній площині колір. Автор низки статей з проблем теорії новітнього живопису, надрукованих 1929 в ж. «Нова генерація», зокрема «Проблема кольору в станковій картині» (№ 7), «Про мої роботи» (№ 8). Працював також у галузі графіки. Посмертну персональну виставку П. організовано в Києві 1993. Деякі твори зберігаються в Національному художньому музеї України (Київ), Третьяковській галереї (Москва), Державному російському музеї (Санкт-Петербург), Пермській художній галереї (РФ), Читинському краєзнавчому музеї, музеях Японії.

Додаткові відомості

Основні твори: «Циганка», «Українське село взимку. Зелений Клин» (обидва — 1919–20), «Дачник» (1920), «Вагітна радість» (1921), «Кузня» (1923), «Побачення» (1926), «Село», «Зміна», «Каменярі», «Мати з дитиною», «У селі. Об’їжджають коня», «Жінка» (усі — 1927), «Рибак», «Столяри» (обидва — 1928), «1 Травня» (1929).