Павлушков Микола Петрович

ПАВЛУШКО́В Микола Петрович (30. 04. 1904, м. Тула, Росія — 03. 11. 1937, ур­очище Сандормох по­близу м. Медвежʼєгорськ, Карелія, РФ) — студент. Від 1921 мешкав у Києві в дядька по материнській лінії — академіка ВУАН С. Єфремова. На­вчався у 1-й Київській трудовій школі імені Т. Шевченка (директор — В. Дурдуківський), Київському ветеринарному ін­ституті (до 1926), на історичному факультеті Київського ін­ституту народної освіти. Належав до студентського гуртка «Товариство єд­ності та згоди». 18 травня 1929 заарештований, став одним із головних фігурантів (разом із Б. Матушевським) сфабрикованої органами Державного політичного управлі­н­ня УСРР справи Спілки визволе­н­ня України, слідчі вважали його лідером її молодіжного від­діле­н­ня — Спілки української молоді. Під час слідства повністю ви­знав свою провину, вказав на сховок, де зберігалися щоден­ники С. Єфремова, викори­стані на процесі як доказ контр­революційних на­строїв академіка (С. Єфремов говорив В. Ганцову, що П. був єдиним, хто знав про цей сховок). 19 квітня 1930 засуджений до 10-ти р. по­збавле­н­ня волі. Покара­н­ня від­бував у Ярославському політізоляторі та Соловецькому таборі особливого при­значе­н­ня (обидва — РФ). 9 жовтня 1937 Особливою трійкою НКВС засуджений до роз­стрілу. Реабілітований 1960 і 1989.