МАТУШЕ́ВСЬКИЙ Борис Федорович (23. 05(05. 06). 1907, с. Будаївка, нині м. Боярка Києво-Святошин. р-ну Київ. обл. — 14. 01. 1977, Київ) — громадсько-культурний діяч. Син Федора та Віри, брат Юрія Матушевсь­­ких. Закін. 1-у Київ. труд. школу ім. Т. Шевченка (1923) і вступив до Київ. пед. технікуму, звідки виключений за доносом (як син цукрозаводчика і дипломата УНР). Домігся реабілітації, продовжив навч. у Київ. ІНО. Від 1923 належав до літ. товариства, яке 1925 реорганізовано у Спілку укр. молоді (гол. зав­да­н­ня — формува­н­ня нац. укр. сві­домості шляхом популяризації культури й літ-ри, по­глибле­н­ня знань з історії). У червні 1926 разом із Д. Бобирем і М. Павлушковим виготовив та роз­по­всюдив під час служби у Софій. соборі бл. 100 листівок, присвяч. С. Петлюрі та його боротьбі за незалежність України. 18 травня 1929 заарешт., 19 квіт­­ня 1930 на процесі у справі СВУ (Спілку укр. молоді на­звано її бо­йовою організацією) засудж. до 5-ти р. увʼязне­н­ня. Покара­н­ня від­бував у м. Ярославль, таборах на Соловец. о-вах (обидва — РФ). 1934 звільнений, повернувся до Києва. З метою уникнути пере­слідувань після вбивства С. Кірова ви­їхав до м. Хібіногорськ (нині Кіровськ Мурман. обл., РФ), працював на метеорол. станції. 6 березня 1938 заарешт., 2 жовтня того ж року засудж. до 4-х р. увʼязне­н­ня. 1940 звільнений як без­під­ставно засуджений. 1943–45 пере­бував на військ. службі у рад. армії. Після вій­ни повернувся до Києва. Здобув вищу освіту, працював у галузі метеорології. У квітні 1968 під­писав «Лист 139-ти» — зверне­н­ня пред­ставників укр. інтелігенції до вищого керівництва СРСР із протестом проти арештів і незакон. судових протестів. Упорядковував родин. архів (листи й документи), роз­почав писати спогади про справу СВУ. Помер за незʼясов. об­ставин. Прощальну промову на похован­ні М. виголосив Б. Антоненко-Давидович, інформація про його смерть зʼявилася у самвидаві, а згодом — в укр. діаспор. періодиці.