Пельвецький Антін Андрійович
ПЕЛЬВЕ́ЦЬКИЙ Антін Андрійович (27. 01. 1898, с. Нагірянка, нині Чортківського р-ну Тернопільської обл. — 03. 02. 1957, м. Станіслав, нині Івано-Франківськ) — церковний діяч. До 1918 навчався в українській приватній гімназії у Чорткові. 1918–19 служив в УГА. Випускний екзамен склав в українській приватній гімназії в Тернополі 1921, відтоді вивчав теологію в духовній семінарії і богословському ліцеї УГКЦ у Станіславі. 1925 єпископом Г. Хомишиним рукопокладений на священника. Відтоді — катехит 7-класних народних шкіл для хлопців і дівчат у м. Надвірна (нині Івано-Франківської обл.); 1927 — адміністратор парафії с. Люча (нині Косівського р-ну Івано-Франківської обл.); 1927–30 — помічник пароха у м-ку Печеніжин (нині с-ще Коломийського р-ну Івано-Франківської обл.). 1929 з групою паломників побував у Римі. 1930 засуджений польською владою до 3-х р. ув’язнення, звільнений за сприяння єпископа Г. Хомишина. 1930–34 — адміністратор парафії с. Старі Петликівці, 1934–38 –– с. Пробіжна, від 1938 — парох м. Копичинці і декан Гусятинського деканату (нині усі — Чортківського р-ну). 1945 радянські органи держбезпеки зібрали на П. «компромат», звинувачуючи в тому, що під час німецької окупації він входив до складу повітового українського національного комітету, агітував за вступ у дивізію «Галичина», був довіреною особою єпископа Г. Хомишина. У березні 1945 нарком держбезпеки УРСР санкціонував арешт П., але у травні того ж року його вирішили залучити до акції «возз’єднання». Член-засновник Ініціативної групи для возз’єднання УГКЦ із РПЦ від Станіславської єпархії (1945–46), організував і провів понад 30 нарад зі священниками. Від червня 1945 — настоятель кафедрального собору в Станіславі. Рішенням Священного синоду РПЦ від 19 лютого 1946 піднесений на єпископа Станіславського і Коломийського, 22 лютого того ж року в Києві офіційно приєднався до РПЦ, а 24 лютого хіротонізований на єпископа екзархом України митрополитом Іоанном (Соколовим). Учасник Львівського собору 1946. У Києві 2 квітня 1946 зустрічався з М. Хрущовим. Рішенням Священного синоду РПЦ від 24 жовтня 1954 піднесений у сан архієпископа. Похований у гробниці єпархіальної капітули.
Додаткові відомості
- Державний архів
- Держ. арх. Івано-Фр. обл. Ф. 504, оп. 1, спр. 195а, т. 4, арк. 166; Ф. Р-388, оп. 2, спр. 32, арк. 4.
Рекомендована література
- Лебедович І. Полеві духовники Української Галицької Армії: У 45-річчя участи у Визвольних змаганнях (Матеріяли до історії). Вінніпег, 1963;
- Бучач і Бучаччина: Істор.-мемуар. зб. Нью-Йорк; Лондон; Париж; Сидней; Торонто, 1972;
- Ювілейна книга української гімназії в Тернополі. 1898–1988. До сторіччя заснування. Т.; Л., 1998;
- Блажейовський Д. Історичний шематизм Станиславівської (Івано-Франківської) єпархії від її заснування до початку Другої світової війни (1885–1938). Л., 2002;
- Ліквідація УГКЦ (1939–1946). Документи радянських органів державної безпеки. Т. 1–2. К., 2006;
- Прах Б. Духовенство Перемиської єпархії та Апостольської адміністрації Лемківщини: У 2 т. Л., 2015.
Завантажити статтю
2.jpg)
Людина 
