Пінчук Веніамін Борисович
Визначення і загальна характеристика
ПІНЧУ́К Веніамін Борисович (17(30). 11. 1908, м-ко Горошки Житомирського пов. Волинської губ., нині с-ще Хорошів Житомирського р-ну Житомирської обл. — 21. 08. 1987, Ленінград, нині Санкт-Петербург) — скульптор. Народний художник СРСР (1969). Дійсний член АМ СРСР (1970). Заслужений діяч РРФСР (1957). Сталінська премія 2-го ступеня (1950). Срібна медаль АМ СРСР (1964). Державні нагороди СРСР. Член СХ СРСР. Навчався у Московському вищому художньо-технічному інституті (1928–30; викладач В. Мухіна); закінчив Інститут пролетарського образотворчого мистецтва в Ленінграді (1932; викладач О. Матвєєв), де й викладав 1948–49 та від 1960 (згодом — Інститут живопису, скульптури та архітектури): від 1962 — професор. Створював переважно пам’ятники вищому радянському керівництву, їхні погруддя, барельєфи, а також скульптурні композиції. Працював у стилі соціалістичного реалізму. Для творів П. характерні простота композиції, чіткість модельованих форм. Під час 2-ї світової війни в Ленінграді виготовляв агітаційні плакати. 1942 видавництво «Мистецтво» видало листівку з репродукцією плаката «Єдиним ударом!». Деякі плакати П. зберігаються в Державному меморіальному музеї оборони і блокади Ленінграда, Державному музеї історії Санкт-Петербурга, Президентській бібліотеці в Санкт-Петербурзі. 1993 в будинку № 37 на вул. Гаванській у Санкт-Петербурзі, де митець мешкав від 1957, встановлено меморіальну дошку (архітектор Ю. Нікітін).
Додаткові відомості
- Основні твори
- скульптура — «Робітник» (1925), «Автопортрет» (1926), «Ковалі» (1927), «Робітник В. Яковлєв» (1965), погруддя: Шолом-Алейхема (1926), М. Гоголя (1950), скульптора М. Керзіна (1962); «Художник А. Кокош» (1941), «Автопортрет» (1942), «Дружина» (1944), «Інженер І. Пінчук» (1946); плакати — «Мстіть нещадно німецьким загарбникам за кров і сльози наших дружин і дітей, матерів та батьків, братів і сестер», «Вперед, на Захід!», «Смерть німецьким окупантам!» (усі — 1943).