Психарис Янніс

ПСИХА́РИС Янніс (15. 05. 1854, Одеса — 29. 09. 1929, Париж) — письменник, мовознавець грецького походження. У дитячі роки мешкав у Стамбулі (Туреччина). Вивчав право у Бонні (Німеччина). Від 1869 — у Франції. В Університеті Сорбонни (Париж) спеціалізувався в галузі латинської філології, від 1904 — професор новогрецької філології. Засновник прогресивного літературно-громадського руху димотикізму (див. Грецька мова). Пропагував повагу до простого народу, обстоював право на використання розмовної мови в літературі, де на той час панувала штучна архаїзована мова кафаревуса. Пропонував наблизити давньогрецьку мову до розмовної шляхом природних змін на фонетичному та морфологічному рівнях. Свої ідеї узагальнив у праці «Το ταξίδι μου» («Моя подорож», 1888), написаній під враженнями від мандрівки до Стамбула та Греції. У ній ґрунтовно виклав міркування про грецьку мову та її діалекти, наводячи багато конкретних лексичних, морфологічних і фразеологічних прикладів, створюючи винятковий у своїй синтетичності текст, у якому нерозривно пов’язані науковість, ліричність, філософічність. У власне авторському тексті він із лінгвістичною точністю скрізь використовував лише народну мову, подаючи приклад іншим літераторам. Уривки із цієї праці українською мовою переклала С. Перепльотчикова (опубліковані в антології «Новогрецька література», К., 2008). Автор книги прози «Ρόδα και μήλα» («Троянди та яблука», 1891), романів «Το όνειρο του Γιαννίρη» («Сон Янніріса», 1897), «Ζωή κι αγάπη στη μοναξιά. Τα ιστορικα ενος καινουργιου Ρωμπινσωνα» («Життя й кохання на самоті. Історія нового Робінзона», 1904), «Η άρρωστη δούλα» («Хвора служниця», 1907), «Τα δυο αδέρφια» («Два брати», 1911), «Αγνή» («Агні», 1913), «Τα δυο τριαντάφυλλα» («Дві троянди», 1914). Його драматичні твори увійшли до видання «Για το Ρωμαικο θεατρο» («Грецький театр», 1901).

Завантажити статтю