Психарис Янніс

ПСИХА́РИС Янніс (15. 05. 1854, Одеса — 29. 09. 1929, Париж) — письмен­ник, мово­знавець грецького походже­н­ня. У дитячі роки мешкав у Стамбулі (Туреч­чина). Ви­вчав право у Бонні (Німеч­чина). Від 1869 — у Франції. В Університеті Сорбон­ни (Париж) спеціалізувався в галузі латинської філології, від 1904 — професор ново­грецької філології. Засновник про­гресивного літературно-громадського руху димотикізму (див. Грецька мова). Пропагував повагу до простого народу, об­стоював право на викори­ста­н­ня роз­мовної мови в літературі, де на той час панувала штучна архаїзована мова кафаревуса. Пропонував на­близити давньо­грецьку мову до роз­мовної шляхом природних змін на фонетичному та морфологічному рівнях. Свої ідеї узагальнив у праці «Το ταξίδι μου» («Моя подорож», 1888), написаній під враже­н­нями від мандрівки до Стамбула та Греції. У ній ґрунтовно виклав міркува­н­ня про грецьку мову та її діалекти, наводячи багато конкретних лексичних, морфологічних і фразеологічних прикладів, створюючи винятковий у своїй синтетичності текст, у якому нерозривно повʼязані науковість, ліричність, філософічність. У власне авторському текс­ті він із лінгвістичною точністю скрізь використовував лише народну мову, подаючи приклад іншим літераторам. Уривки із цієї праці українською мовою пере­клала С. Пере­пльотчикова (опубліковані в антології «Ново­грецька література», К., 2008). Автор книги прози «Ρόδα και μήλα» («Троянди та яблука», 1891), романів «Το όνειρο του Γιαννίρη» («Сон Ян­ніріса», 1897), «Ζωή κι αγάπη στη μοναξιά. Τα ιστορικα ενος καινουργιου Ρωμπινσωνα» («Життя й коха­н­ня на самоті. Історія нового Робінзона», 1904), «Η άρρωστη δούλα» («Хвора служниця», 1907), «Τα δυο αδέρφια» («Два брати», 1911), «Αγνή» («Агні», 1913), «Τα δυο τριαντάφυλλα» («Дві троянди», 1914). Його драматичні твори уві­йшли до ви­да­н­ня «Για το Ρωμαικο θεατρο» («Грецький театр», 1901).

Завантажити статтю