Квітневе (Житомирська обл.)

КВІТНЕ́ВЕ (до 1937 — Жидівці, 1937—2016 — Жовтневе) — село Житомирського (до липня 2020 — Попільнянського) ра­йону Житомирської області. У серпні 2016 шляхом обʼ­єд­на­н­ня Жовтневої (1923—37 — Жидовецька, 1937—60 — Жовтнівська), Єрчицької (з селами Велика Чернявка, Яблунівка), Почуйківської, Романівської (див. Романівка; з селами Дехтярка, Кошляки) та Ставищенської сільських рад утворено Квітневу сільську громаду (159,6 км2, станом на січень 2022 — 3981 особа). К. знаходиться на р. Унава (притока Ірпеня, басейн Дніпра), за 100 км від Києва, 78 км від Житомира, 9 км від с-ща Попільня та 6 км від залізничної станції Корнин. Площа 5,24 км2. За пере­писом населе­н­ня 2001, проживали 1969 осіб; станом на січень 2018 — 1834 особи; пере­важно українці. Памʼятки археології місцевого значе­н­ня: поселе­н­ня 2—5 ст. і давній курган. Село вперше згадується у писемних джерелах 1601. За народними пере­казами, його заснував козак Матвій, тому деякий час мало назву Матві­йовці. Під час одного з нападів татарських загонів село було повністю знищено. Після від­новле­н­ня отримало назву Жидівці. Жителі брали участь у Визвольній війні під проводом Б. Хмельницького. За Андрусівським пере­мирʼям 1667 Жидівці залишилися під владою Польщі. 1702—04 мешканці при­єд­налися до селянсько-козацького пов­ста­н­ня під проводом С. Палія. 1743 зведено Свято-Троїцьку церкву (1967 знищено за наказом партійного керівництва; 2015 споруджено новий одно­ймен­ний храм). 1768 тут діяли гайдамацькі загони. Після 2-го поділу Польщі 1793 — у межах кордонів Російської імперії. 1795—1923 — у складі Сквирського пов.; 1796—1925 — Київської губ. Тривалий час Жидівці належали до Романівської волості. 1861 засновано церковно-парафіяльну школу. Станом на 1900 у Жидівцях було 342 двори та 2289 жителів. Під час воєн­них дій 1918—20 влада неодноразово змінювалася. 1923—30 — у складі Білоцерківської округи; 1932—37 — Київської, від 1937 — Житомирської областей; 1923—25 — Триліського, 1925—2020 — Попільнянського, від 2020 — Житомирського р-нів. Станом на 1924 проживали 2394 особи. Жителі потерпали від голодомору 1932—33 (встановлено імена 750 жертв, 1991 освячено памʼятник), за­знали сталінських ре­пресій. Від липня 1941 до грудня 1943 — під німецькою окупацією. На фронтах 2-ї світової війни воювали 280 воїнів-земляків, з них 153 загинули (1954 від­крито памʼятник, 1987 до­дано 4-метровий гранітний памʼятний знак). У братській могилі поховано 125 воїнів-визволителів. Працював хмелерадгосп «Попільнянський» (після від­новле­н­ня незалежності України при­єд­нано до агрофірми «Єрчики»). Значний внесок у роз­виток цього під­приємства, а також інфра­структури села зробив директор Ю. Тимченко. Після Чорнобильської трагедії в селі збудували новий мікрора­йон, куди пере­селили 288 сімей з Лугинського й Овруцького р-нів Житомирської обл. Нині у К. — загальноосвітня школа, дитсадок; Будинок культури, бібліотека; фельдшерсько-акушерський пункт. 1983 засновано ансамбль «Хмелецвіт», якому 2006 присвоєно зва­н­ня народного. На Захід від К. охороняють заказник місцевого значе­н­ня Попільнянський ліс (5,8 га). Зберігся водяний млин (1905; нині діє ресторан-парк). Серед видатних уродженців — математик В. Вишенський, геофізик А. Гроза, хімік В. Пашин­ник; брати історик Михайло та економіст Зиновій Данилюки; музикант, майстер народних інструментів, соліст Національного заслуженого народного хору України імені Г. Верьовки, керівник ансамблів «Гук», «Гучок» та «Гученя» на Попільнянщині К. Євченко; учасник 2-ї світової війни, кавалер багатьох бо­йових нагород, генерал-лейтенант В. Мʼякушко. З Квітневою громадою повʼязані життя та діяльність керівника сільськогосподарського під­приємства, Героя України В. Дідківського.