Павлівка (Володимирський район)

ПА́ВЛІВКА  — село Володимирського (до липня 2022 — Володимир-Волинського, до липня 2020 — Іваничівського) району Волинської області. У серпні 2016 утворено Павлівську сільську громаду шляхом об’єднання Жашковичівської, Завидівської, Павлівської (з селами Самоволя та Старосілля), Переславичівської (з с. Трубки), Риковичівської, Старопорицької (з с. Клопочин) та Топилищенської сільських рад Іваничівського р-ну. У серпні наступного року приєднано Колонську (з с. Волиця), Милятинську (з с. Грушів) та Радовичівську (з с. Щенятин), у червні 2020 — Луковичівську (з селами Бужковичі й Орищі) сільські ради Іваничівського р-ну. Нині площа Павлівської сільської громади становить 255,9 км², її населення станом на 2020 — 8,4 тис. осіб. П. знаходиться на р. Луга та її притоці Стрипа (басейн Західного Бугу), за 75 км від обласного центру, 41 км від міжнародного пункту пропуску «Устилуг» на українсько-польському кордоні, 30 км від м. Володимир, 28 км від м. Нововолинськ, 18 км від с-ща Локачі (обидва — Володимирського р-ну) і 9 км від залізничної станції Іваничі. Є велике заплавне оз. Павлівське. Площа П. 2,766 км². За переписом населення 2001, у ньому проживали 914; нині — бл. 830 осіб; переважно українці.

Тривалий період П. була однією з частин, околицею м-ка Порицьк, що вперше згадується у писемних джерелах 1405 у зв’язку зі зведенням костелу Святої Трійці та св. Міхала. Воно перебувало під владою Великого князівства Литовського, після Люблінської унії 1569 — Польщі. 1570 було 37 будинків. У 16 ст. у Порицьку проводили 2 щорічних ярмарки. У різний час м-ко належало заможним родинам Порицьким, Конецпольським, Загоровським і Чацьким. Окрім П., тут здавна сформувалися кутки Олідерня, Марисін, Михайлівка, Барбарівка. Після 3-го поділу Польщі 1795 — у межах кордонів Російської імперії. 1793–96 — м-ко Волинського намісництва; 1796–1920 — Волинської губ.; 1921–39 — Волинського воєводства; 1795–1939 — Володимирського пов. До 1920 Порицьк був центром волості (станом на 1885 — 22 поселення, 21 сільська громада); 1921–39 — ґміни (1936 — 29 громад). 1906 у Порицьку було 298 дворів, проживали 2272 особи. Внаслідок боїв улітку 1915 між російськими й австро-німецькими військами зруйновано значну кількість будинків. Відтоді — під контролем австро-німецької влади. За Ризьким договором 1920 Порицьк знову відійшов до Польщі. У вересні 1939 сюди увійшли радянські війська. У грудні 1939 Порицьк зараховано до Волинської обл. Від 1940 — смт. У тому ж році з населених пунктів Порицької ґміни утворено Порицький р-н (1946 райцентр перенесли в Іваничі). Жителі зазнали сталінських репресій. Від 23 червня 1941 до 18 липня 1944 — під німецькою окупацією. До 2-ї світової війни більшість населення Порицька становили поляки та євреї. Німецька нацистська влада вбила бл. 1-ї тис. євреїв, усіляко провокувала сутички між українцями та поляками. У воєнні роки Порицьк був вщент зруйнований, уціліла єдина околиця — П., яка згодом перетворилася на село. 1951 П. і Порицьк об’єднано в один населений пункт П. До середини 1950-х рр. тут діяло підпілля ОУН–УПА. До 1962 та 1966–2020 — село Іваничівського, 1965–66 — Локачинського, 1962–65 та від 2020 — Володимирського (до 2022 — Володимир-Волинський) р-нів. Мешканці відстоювали європейські цінності під час Помаранчевої революції (2004) та Революції гідності (2013–14), брали участь в антитерористичній операції та операції Об’єднаних сил на Сході України (2014–22), воювали після початку повномасштабного вторгнення військ РФ в Україну (від 24 лютого 2022).

Нині у П. працюють ТОВи «Павлівський пивзавод», «Йоданка» (випускає воду «Йоданка Павлівська»), «Солод» (виробництво солоду), підприємство «Павлівська риба» (ставкове рибництво) та ін. У Павлівському лісництві вирощують декоративні дерева для озеленення міст і сіл Волинської обл. Охороняють Павлівський заказник (загальнозоологічний, місцевого значення). Є загальноосвітня школа-ліцей, дитсадок; публічна бібліотека; амбулаторія загальної практики сімейної медицини. Здобули популярність фольклорно-етнографічний колектив «Берегиня» (с. Жашковичі), вокальний жіночий ансамбль «Мелодії душі» (с. Колона) та ансамбль народної пісні «Вінок з барвінку» (с. Радовичі; усі — народні). Навколишні природні ресурси сприяють розвитку туризму та санаторно-курортного лікування обласного значення. Тут функціонують літній дитячий табір «Барвінок» і санаторій «Шахтар». Пам’ятки архітектури: Хрестовоздвиженська церква у с. Колона (1779), Параскеївська церква у с. Милятин (1778), Успенська церква у с. Старий Порицьк (1784; усі — національного значення); Михайлівська церква у П. (1650), церква Різдва Богородиці у с. Грушів (1803), Миколаївська церква у с. Жашковичі (1875), Михайлівська церква у с. Топилище (1904). У с. Милятин досліджено 4 багатошарових поселення різного часу (пам’ятки археології місцевого значення). У П. знайдено артефакти бронзового віку. 2003 у П. на честь примирення 2-х сусідніх народів на українсько-польському кладовищі президентами Л. Кучмою та А. Кваснєвським відкрито пам’ятний знак і каплицю.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю