Павлівка (Володимирський район)

Визначення і загальна характеристика

ПА́ВЛІВКА — село Володимирського (до липня 2022 — Володимир-Волинського, до липня 2020 — Іваничівського) ра­йону Волинської області. У серпні 2016 утворено Павлівську сільську громаду шляхом обʼ­єд­на­н­ня Жашковичівської, Завидівської, Павлівської (з селами Самоволя та Старосі­л­ля), Пере­славичівської (з с. Трубки), Риковичівської, Старопорицької (з с. Клопочин) та Топилищенської сільських рад Іваничівського р-ну. У серпні на­ступного року при­єд­нано Колонську (з с. Волиця), Милятинську (з с. Грушів) та Радовичівську (з с. Щенятин), у червні 2020 — Луковичівську (з селами Бужковичі й Орищі) сільські ради Іваничівського р-ну. Нині площа Павлівської сільської громади становить 255,9 км², її населе­н­ня станом на 2020 — 8,4 тис. осіб. П. знаходиться на р. Луга та її притоці Стрипа (басейн Західного Бугу), за 75 км від обласного центру, 41 км від між­народного пункту пропуску «Устилуг» на українсько-польському кордоні, 30 км від м. Володимир, 28 км від м. Нововолинськ, 18 км від с-ща Локачі (обидва — Володимирського р-ну) і 9 км від залізничної станції Іваничі. Є велике заплавне оз. Павлівське. Площа П. 2,766 км². За пере­писом населе­н­ня 2001, у ньому проживали 914; нині — бл. 830 осіб; пере­важно українці.

Тривалий період П. була однією з частин, околицею м-ка Порицьк, що вперше згадується у писемних джерелах 1405 у звʼязку зі зведе­н­ням костелу Святої Трійці та св. Міхала. Воно пере­бувало під владою Великого князівства Литовського, після Люблінської унії 1569 — Польщі. 1570 було 37 будинків. У 16 ст. у Порицьку проводили 2 щорічних ярмарки. У різний час м-ко належало заможним родинам Порицьким, Конецпольським, Загоровським і Чацьким. Окрім П., тут здавна сформувалися кутки Олідерня, Марисін, Михайлівка, Барбарівка. Після 3-го поділу Польщі 1795 — у межах кордонів Російської імперії. 1793—96 — м-ко Волинського намісництва; 1796—1920 — Волинської губ.; 1921—39 — Волинського воєводства; 1795—1939 — Володимирського пов. До 1920 Порицьк був центром волості (станом на 1885 — 22 поселе­н­ня, 21 сільська громада); 1921—39 — ґміни (1936 — 29 громад). 1906 у Порицьку було 298 дворів, проживали 2272 особи. Внаслідок боїв улітку 1915 між російськими й австро-німецькими військами зруйновано значну кількість будинків. Від­тоді — під контролем австро-німецької влади. За Ризьким договором 1920 Порицьк знову ві­ді­йшов до Польщі. У вересні 1939 сюди уві­йшли радянські війська. У грудні 1939 Порицьк зараховано до Волинської обл. Від 1940 — смт. У тому ж році з населених пунктів Порицької ґміни утворено Порицький р-н (1946 райцентр пере­несли в Іваничі). Жителі за­знали сталінських ре­пресій. Від 23 червня 1941 до 18 липня 1944 — під німецькою окупацією. До 2-ї світової війни більшість населе­н­ня Порицька становили поляки та євреї. Німецька нацистська влада вбила бл. 1-ї тис. євреїв, усіляко провокувала сутички між українцями та поляками. У воєн­ні роки Порицьк був вщент зруйнований, уціліла єдина околиця — П., яка згодом пере­творилася на село. 1951 П. і Порицьк обʼ­єд­нано в один населений пункт П. До середини 1950-х рр. тут діяло під­пі­л­ля ОУН—УПА. До 1962 та 1966—2020 — село Іваничівського, 1965—66 — Локачинського, 1962—65 та від 2020 — Володимирського (до 2022 — Володимир-Волинський) р-нів. Мешканці від­стоювали європейські цін­ності під час Помаранчевої революції (2004) та Революції гідності (2013—14), брали участь в антитерористичній операції та операції Обʼ­єд­наних сил на Сході України (2014—22), воювали після початку повномас­штабного вторгне­н­ня військ РФ в Україну (від 24 лютого 2022).

Нині у П. працюють ТОВи «Павлівський пивзавод», «Йо­данка» (випускає воду «Йо­данка Павлівська»), «Солод» (виробництво солоду), під­приємство «Павлівська риба» (ставкове рибництво) та ін. У Павлівському лісництві вирощують декоративні дерева для озелене­н­ня міст і сіл Волинської обл. Охороняють Павлівський заказник (загальнозоологічний, місцевого значе­н­ня). Є загальноосвітня школа-ліцей, дитсадок; публічна бібліотека; амбулаторія загальної практики сімейної медицини. Здобули популярність фольклорно-етно­графічний колектив «Берегиня» (с. Жашковичі), вокальний жіночий ансамбль «Мелодії душі» (с. Колона) та ансамбль народної пісні «Вінок з барвінку» (с. Радовичі; усі — народні). Навколишні природні ресурси сприяють роз­витку туризму та санаторно-курортного лікува­н­ня обласного значе­н­ня. Тут функціонують літній дитячий табір «Барвінок» і санаторій «Шахтар». Памʼятки архітектури: Хрестовоздвиженська церква у с. Колона (1779), Параскеївська церква у с. Милятин (1778), Успенська церква у с. Старий Порицьк (1784; усі — національного значе­н­ня); Михайлівська церква у П. (1650), церква Різдва Богородиці у с. Грушів (1803), Миколаївська церква у с. Жашковичі (1875), Михайлівська церква у с. Топилище (1904). У с. Милятин досліджено 4 багатошарових поселе­н­ня різного часу (памʼятки археології місцевого значе­н­ня). У П. зна­йдено артефакти бронзового віку. 2003 у П. на честь примире­н­ня 2-х сусідніх народів на українсько-польському кладовищі президентами Л. Кучмою та А. Кваснєвським від­крито памʼятний знак і каплицю.

Літ.: Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Поліс­ся (Краєзн. словник від найдавніших часів до 1914 року). Т. 2. Він­ніпег, 1986.

А. С. Сапожник

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю