Прокопенко Ірина Миколаївна
ПРОКОПЕ́НКО Ірина Миколаївна (08. 09. 1926, м. Спас-Клепики Рязанської обл., РФ — 2013, РФ) — письменниця. Дружина Г. Прокопенка. Членкиня НСПУ (1992). Премія імені В. Підмогильного (2004). Закінчила Вищу школу полярних працівників у Москві (1945). Від 1946 працювала радіотехніком на Чукотці, потім разом із чоловіком мешкала на Курилах, Камчатці, у Севастополі та м. Поті (Грузія), від 1960 — у Дніпропетровську (нині Дніпро): бібліотекар у школі, кореспондент на телебаченні, директор клубу письменників. Тривалий час керувала секцією літератури для дітей та юнацтва при обласній організації СПУ. Авторка нарисів, оповідань, повістей та казок для дітей, в яких превалює правило — тільки добро народжує добро. Основні теми творчості — людина і природа. Співавторка збірника «Книжкова веселка: Дитячі письменники рідного краю» (2009), аудіокниги «Письменники Дніпропетровщини — шкільним бібліотекам» (2012). Упорядниця книги «Украинскому Кедрину — быть (избранная переписка, 1977–2005 гг.)» (2006), антології літератури для дітей та юнацтва Придніпров’я «Сяєво Жар-Птиці (1883–2008)» (2009; усі — Дніпропетровськ). У 2000-х рр. діти вивезли П. до РФ, де вона й померла.
Додаткові відомості
- Основні твори
- Хто розбудив ліс. К., 1970; Про що шепотіли берізки. К., 1973; Сонце, сонечко та соняшник. К., 1977; Фарби старого художника. К., 1982; Точка на карте. Дн., 1983; Як Василько порозумнішав. К., 1984; Як жолудь дубом став. К., 1987; Трактористки. Дн., 1988; Длинная песня полозьев. Дн., 1990; Пригоди на землі та під водою. К., 1990; Їжачок-простачок. Дн., 1998; Исповедь. Дн., 2003.
Рекомендована література
- Калина Є. Про зеленого друга // Зоря. 1977, 30 серп.;
- Злата Ф. Рассказывает Ирина Прокопенко // Днепр веч. 1983, 17 сен.;
- Нечай А. Что запало в душу… // Там само. 1986, 8 сен.
Завантажити статтю
Людина 
 Volodimirivna.jpg)
